Особливо це важливо, якщо йдеться про пізнавальні книжки для дітей. Байдуже, наскільки крутий автор і як багато зусиль він доклав, аби зібрати й упорядкувати свою книжку, якщо дитині вона нудна й нецікава. Говорити про складні речі легко, цікаво й дотепно – простий, але дієвий рецепт. Автори цих п’яти пізнавальних книжок від Старого Лева вміють заволодіти увагою як дитини, так і дорослого.

   «Ботанікум» Кесі Вілліс і Кейті Скотт 

«Ботанікум» – це книжка-музей, на сторінках якої побачите найдавніші, найекзотичніші, найдивніші рослини, починаючи від перших, що існували мільйони років тому, до тих, що ростуть у місцевому парку чи вашому саду. Кесі Вілліс, авторка книжки, працює завідувачкою науково-дослідницького управління Королівських ботанічних садів у К’ю і викладачкою біорізноманітності в Оксфордському університеті. Вілліс, як ніхто інший, знає все про рослинний світ. Химерні водорості й лишайники, розмаїті тропічні і добре знайомі плодові дерева, кактуси й популярні зараз сукуленти, і навіть рослини-хижаки – усе це можна знайти на сторінках «Ботанікума», який трохи нагадує рослинну Нарнію. Окрім, власне, інформації про рослини, у книжці є чимало цікавого про їхні середовища існування, особливості пристосування до певних умов існування, про найменші й найбільші рослини у світі. Ця книжка – повна протилежність нудним підручникам чи нецікавим енциклопедіям для дітей.  

«Ботанікум» – книжка-мандрівка, книжка-енциклопедія і книжка-мрія для малих і великих дітей. Навіть якщо ви не маєте жодного стосунку до ботаніки, не цікавитеся рослинами – це візуально-естетичне видання закохає у себе з першого погляду або дотику. Чудовим доповненням до «Ботанікума» стане перше видання в цій серії – «Анімаліум» з натуралістичними ілюстраціями, наче старовинні фоліанти. «Анімаліум» – це книжковий музей, де зібрано більше 160 найрізноманітніших тварин з різних кінців світу.«Я так бачу» Творчої майстерні «Аґрафка» 

Чи знали ви, що протягом перших днів життя діти бачать світ перевернутим догори дриґом? І що лише 2% людей на планетів мають зелені очі? А те, що наші очі здатні розрізняти до 7 мільйонів відтінків, хоча людина в середньому бачить не більше кількасот тисяч? Очі здатні видати нашу закоханість: коли бачимо кохану людину, зіниці розширюються. Про це і не тільки розповідає книжка-картинка «Я так бачу». Разом із виданням «Голосно, тихо, пошепки» книга становить унікальну дилогію про відчуття від Творчої майстерні «Аґрафка».  

З цієї книжки діти дізнаються, що таке піктографічне письмо, шрифт Брайля, діоптрії, дальтонізм, мімікрія, довідаються, що це за такі дивні рожеві і снігові окуляри, роздивляться, які існують оптичні прилади для спостереження – від бінокля до дрона. Однак не хвилюйтесь: усі терміни та явища автори пояснюють максимально доступно й лаконічно. У книжці є сторінка, що оживає завдяки оптичній ілюзії. І, звісно, як і в усіх книжках Романи Романишин та Андрія Лесіва, тут чимало філософських підтекстів. Наприклад, на розвороті цитата, присвячена дзеркалам: «…Відображення не завжди показує, ким я є насправді». «Побачити душу неможливо, але можливо повірити в неї», – так автори пояснюють, що  деякі речі залишаються невидимими, однак це не означає, що їх не існує. «Я так бачу» – це книжка-нагадування про тих, хто не бачить цей світ, але відчуває не менше барв, ніж ми з вами.

Звуки, запахи, фактури – ось їхні очі.

Ця книжка про зір як сенсорне відчуття, про вміння помічати красу в деталях, змінювати кут свого зору і щоразу бачити світ наче вперше. Візьміть її в руки – і відшукайте власні сенси. «Атлас Міст» Джорджії Черрі і Мартіна Гааке 

Для тих, хто не виходячи з дому вже неодноразово подорожував навколо світу з «Картами» Олександри і Даніеля Мізелінських, «Видавництво Старого Лева» підготували нову книжкову мандрівку. Разом із ілюстрованою новинкою «Атлас Міст» маленькі читачі «завітають» до найвідоміших міст: Лондона, Берліна, Нью-Йорка, Стокгольма, Парижа та ще 25 міст з усього світу. Тож, коли ви з дитиною вирушите в одне з цих міст, зустріч з нагадуватиме зустріч з добрим знайомим.

На кожному розвороті автори розмістили основні пам’ятки, архітектурні споруди, видатних людей та інші культурні коди, характерні для того чи іншого туристичного міста. Ви побачите Енді Воргола у Нью-Йорку, Махатму Ґанді в Мумбаї, Ван Гога в Амстердамі, дізнаєтесь, як виглядає та смакує місцева їжа чурос і тапас в Барселоні, сандвіч сморреброд в Копенгагені, солодощі «Ґодіс» у Стокгольмі, порівняєте транспорт різних міст світу – від фунікулера в Києві до трамваю в Сан-Франциско, жовтого таксі у Нью-Йорку та зубчастої залізниці в Будапешті. Цей путівник світу розповість вам про культурні символи і місцеві свята (чікаго-блюз, желейні ведмедики в Берліні, фестиваль клоунів у Торонто), а ще архітектурні пам’ятки, галереї, музеї, зоопарки, зелені зони міста, водойми, річки, різноманітні розваги та активності, що можуть бути цікаві і дітям, і дорослим.  

Це видання не є банальним путівником для туристів, тож не дивуйтесь, якщо автори звертатимуться до вас як до свого товариша. Книжка легка й дотепна, а підписи до зображень розважальні й дещо іронічні: «повештайся в Булонському лісі», «Повитріщайся у вікна Великого палацу», «Потусуйся в Замку Святого Ангела», «Візьми штурмом стіну мавританського замку Святого Георгія». До речі, українське видання унікальне тим, що спеціально для «Видавництва Старого Лева» автори книжки розробили мапу Києва. Серед визначних пам’яток і видатних особистостей, нанесених на карту, – Тарас Шевченко, Золоті Ворота, київський торт, пам’ятник засновникам Києва, а також такі менш популярні об’єкти, як старезна липа Петра Могили біля Десятинної церкви чи київська фортеця.  «Незвичайні професії» Алли Гутніченко і Юлії Коломоєць 

Чи знаєте ви, хто такий тітестер і піцайоло? Якщо ні, то головний герой Андрійко книжки вам усе розповість. У родичів хлопчика дуже незвичайні професії: тато – палеонтолог, мама – флористка, один дідусь – пасічник, інший – дегустатор чаю, одна сестра – не просто ветеринар, а обіймачка панд, а інша сестра – склодув. Сам Андрійко хоче стати пілотом повітряної кулі, а може, кінологом… Словом, він ще має час помріяти і визначитися.

Ця пізнавальна книжка-розглядалка познайомить дитину з професіями, про які зазвичай знають менше. Кожному фаху присвячено три розвороти: перший знайомить з героями та їхніми незвичайними професіями; другий присвячений інструментам, спеціальному одягу та приладам, які герої використовують у своїй діяльності; третій – інтерактивно-пізнавальний – з лабіринтами і цікавими предметами для розглядання.

Незвичайних професій куди більше, тож ймовірно, що книжка матиме продовження. Я от помрію про розворот з перевертальником пінгвінів, трамбувальником у метро, знавцем ароматів і письменником передбачень для печива чи чеків у супермаркетах :) А ви?   «Як творити галерею» Ондржея Хробака, Ростіслава Коричанека і Мартіна Ванєка 

У світі книг про мистецтво новий тренд – ближчий до інтересів дитини. Консервативне й відстале «музеї для працівників музеїв» вже давно час залишити  в минулому. Автори арт-видання «Як творити галерею», що вже наприкінці травня вийде у «Видавництві Старого Лева», обіцяють провести читача місцями, куди не потрапить пересічний відвідувач галереї, та познайомити з людьми, з якими зазвичай не доводиться зустрічатися. Розгорнувши книжку, малюки й дорослі дізнаються (не нудну!) історію галерей і музеїв – від найдавніших до найдивніших, довідаються, як працює галерея зсередини та як організовують виставки.

Автори говорять: «Наче всередині білого куба – так почувається відвідувач сучасної галереї». А все тому, що стіни фарбують у білий колір, бо так легше зосередитися на об’єктах експозиції. У сучасних галереях мистецтвом може стати річ, на яку у повсякденному житті навіть не звернули б уваги: незастелене ліжко, за яке так сварять батьки своїх дітей (хоча, насправді, діти просто так проявляють свою творчість). Важливо не те, що ми бачимо, – а враження, які це викликає.

Хто цей відвідувач галереї, за чим йде до неї; як виглядає галерея ззовні, а як зсередини; хто там працює і за що відповідає; чому у мистецьких місцях важливо підтримувати тишу і спокій; як твори потрапляють до галереї і як їх оберігають від крадіжок. Про все це можна довідатися з книжки «Як творити галерею» – дуже кумедної і не схожої на жодну іншу з цієї теми.

Анастасія Єфремова