Якщо ваша родина любить і святкує Різдво, то і дітям ви захочете розповісти біблійну історію народження Ісуса. Розповісти цікаво і зрозуміло. Пояснити зміст свята, розтлумачити, що саме ми святкуємо і чому. Без Санта-Клаусів і панчіх з подарунками (хоча і про них теж можна читати і розмовляти, але не вони є основою свята, чи не так?).

Сьогодні можна знайти чудові дитячі книжки про народження Ісуса. На будь-який смак. І серед них, мені здається, особливе місце посідає книжка шведської письменниці Селін Ґунгільд «Ослик Марії». Видавництво «Братське» видало її зовсім нещодавно, якраз до зимових свят. Уже понад півстоліття маленькі читачі по всьому світу люблять цю історію. Вона перекладена багатьма мовами і за її мотивами поставлено чимало Різдвяних вистав. І це вперше вона побачила світ українською.

Українське видання «Ослика Марії» має кілька вагомих плюсів. По-перше, переклад. Зі шведської історію переклала Галина Кирпа, а отже жодних сумнівів у тому, що переклад чудовий, виникати не повинно. По-друге, ілюстрації Юлії Овчаренко. Теплі, світлі, ніжні. Не переобтяжені деталями. Ці ілюстрації цілком пасують до тексту і є зрозумілими для малих читачів. До речі, малюнки є абсолютно на кожному розвороті. Хоча б якийсь невеликий малюнок, як-то намальований кошик із зібраним виноградом чи овечка. Це важливо для читання книжки дітям, дітьми і з дітьми разом. Взагалі, я подивилися в інтернеті обкладинки «Ослика Марії» у різних країнах і різних років і, на мій смак, українське видання – одне з найкрасивіших. Ви теж можете без проблем переконатися в цьому. Тож цю книжку можна сміливо купувати на подарунок до Різдвяних свят. Зокрема, і на подарунок собі.

Загалом, коли письменник чи письменниця беруться переказувати або переосмислювати у своєму творі біблійну історію народження Ісуса, то в них не так багато простору для фантазії. Різдвяна історія вимагає чіткої прив’язки до першоджерела, дотримання послідовності всіх подій, і абсолютно кожен герой цієї історії – важливий. Тож треба добре постаратися, щоб написати щось справді виняткове на основі добре відомого сюжету. І з цим завданням Селін Ґунгільд справилася на відмінно.

На Святій Землі в Назареті жив колись давно маленький ослик. Він був страшенно ледачим і брудним. Але попри те він дуже красиво ходив і тримав шию пряміше за інших. Так, наче справді його призначенням було не хмиз носити. Всі ніші віслюки над ним через це насміхалися. Та якось біля криниці, куди приходили жінки з усього міста набрати води, ослик зустрів Марію. І ця зустріч змінила все. Марія була першою і єдиною людиною, яка полюбила віслюка, яка помітила, який він особливий, яка не шкодувала для нього доброго слова. Зрештою, доля ослика складається так, що він потрапляє до родини Йосипа і Марії. Вони відмивають його від бруду і добре розчісують його шерсть. Це можна читати як метафору, бо саме в них віслючок змінився – став працьовитим, натхненним, уважним. Свята Родина змінила його на краще не лише зовні. Змінилися його думки і дії.

Ослик описує своє життя в родині, а заодно описує щоденне життя Марії та Йосипа. Через різні буденні справи перед читачами розкриваються їхні характери, ми краще знайомимося з цією родиною. Вони стають ближчими і зрозумілішими. Марія і Йосип надихають і ненав’язливо вчать турботі, увазі до інших, вдячності за те, що маємо, радості від дрібниць, відкритості, щирості, повазі до інших…

 Саме на цьому ослику їхатиме вагітна Марія до Вифлеєму, саме цей ослик  допомагатиме Йосипу знайти правильний шлях, відшукати затишні місця для ночівлі. І, звісно, ослик буде у стайні, коли народиться Ісус. Він проходить увесь шлях зі Святою Родиною і розповідає нам про все, що з ними трапляється в дорозі.

Селін Ґунгільд пише легко і досить динамічно, як на історію такого типу. Ти співпереживаєш Святій Родині, переживаєш, коли на шляху до Вифлеєму з ними трапляються різні пригоди. Чи вдасться їм перейти глибоку річку? Чим закінчиться історія з розбійниками? Невже Марія спатиме на узбіччі просто на землі? Як ослик з пошкодженою ногою везтиме Марію далі? Ти наче і знаєш, чим закінчиться історія, але всі ці моменти так майстерно описані авторкою, що тримають увагу. А це важливо, коли йдеться про юних читачів/слухачів.

Ця книжка має ще одну перевагу. Вона оформлена у вигляді адвент-календаря. Тобто, у ній 24 глави – по главі на кожен день до Різдва. Звичайно, найкраще такий календар пасує тим, хто святкує Різдво 25 грудня. Але, думаю, не виникне проблеми і в тих, хто святкує його 7 січня. Просто потрібно розпочати читання не 1 грудня, а трохи пізніше. Кожна глава не надто довга, але і не зовсім коротка, якраз ідеальна для вечірнього читання, щоб не втомити ні того, хто читає, ні слухачів.

Таким чином читачі разом з Марією, Йосипом і віслючком щодня наближаються до Різдва. Ще одна глава прочитана – ще на один день ближче Свято. І справді під час читання добре відчувається цей спільний шлях. Події розгортаються і ведуть читача до кульмінації – народження Ісуса. А відтак, і до відчуття спокійної радості. Саме таке відчуття лишилося в мене після того, як перегорнула останню сторінку книжки. І саме з таким відчуттям хочеться зустрічати Різдво.

Марія СЕМЕНЧЕНКО. Фото автора і надані видавництвом «Братське»