Re: цензії

Ірена Карпа: Я матір-практик і знаю, як це читати дітям нудні моралізаторські книжки. Хотіла написати книжку, яка була б цікавою і для дітей, і для дорослих, які її читатимуть. Я росла на книжках Всеволода Нестайка, Туве Яннсон, Астрід Лінгрен. Вони про дитячих персонажів, але вони іронічні та життєві, і ти їх читаєш попри свій вік.

Перша робоча назва "білок" була "Про сміливе білченя та білочку-летягу". Коли я його писала, то уявляла, що це якийсь повноцінний український мультик, не гірший за "діснеївський".

BBC Україна: Розкажіть про "кастинг білок" .

І.К.: Ми випадково оголосили конкурс ілюстраторів у Facebook. Їх було багато, тому дуже сподіваюсь, що хтось із видавців за цим слідкував. Завдяки цьому "open-call" вдалося знайти стільки нових класних, талановитих людей! Але зупинились на Наталці Гайді, бо вона мала найіронічніший підхід від усіх.

Люди дуже активно відгукнулися, і намалювали класних персонажів. Частково у книжці я зображала своїх дітей. "Манюню" списала з Каї, бо вона дуже смілива, хитра та пряма дівчинка. Ну і собак також.

BBC Україна: Як з´явився сюжет?

І.К.: Я дуже довго писала цю книжку, бо в мене з´явилася нова робота, до якої я призвичаювалась. Сюжет формувався сам по собі.

Мені хотілося, щоб усі мрії здійснювалися. Чим вони відчайдушніші, тим краще. Про що може мріяти звичайна білка? Звісно, про те, щоб літати. Чого білки чорні? Я їхала у Карпатах, і мені дорогу перебігла чорна білка. Зазвичай вони всі руді, а тут чорна.

Копирайт изображенияIRENA KARPA

Хотілося без моралізаторства, але щоб було дуже смішно, по-хуліганськи. Але хотілося досягнути правильних людських цілей: свобода, дружба, солідарність, правда, відкидання усяких пересторог, і те, що тебе хтось критикує.

Мені важливо, щоб діти росли і знали, що не можна рвати квітку просто так, топтати жука, ламати дерево, а треба максимально з любов´ю ставитися до того, де ти живеш. У книжці є антигерої - діти чиновників, безмозкі бандюки, які перебувають у когось на службі, продажні чиновники, які підробляють папери. А герої - непідкупний лісник, якому важливий добробут його лісу, добрий дід, який колись був в УПА.

У книжці я торкнулася Майдану, УПА. Якщо діти запитають, то у батьків буде можливість далі розвинути цю тему. Не нав´язувати, а розповісти, якщо дітям стане цікаво. Діти найкраще сприймають інформацію у такий спосіб.

BBC Україна: Часто письменники кажуть, що пишуть дитячі книжки, насамперед , для своїх дітей. Ви читали своїм дівчаткам "білок" ?

І.К.: Мені соромно, але цю книжку читали моїм дітям няні. Діти впізнавали серед персонажів собак, себе. Книжка - це теж моя дитина, і мені буде дуже болісно, якщо я почну її читати, а вони будуть верещати і не слухати. Тому я їм читатиму чужі книжки, а мою книжку хай читають іншим дітям.

Мені здається, що книжка вдалася. Для дітей важче писати, ніж для дорослих, бо ми адекватно пишемо для людей і проблематики свого віку. Ти вже не пишеш для своїх дітей, а для дитини в собі. Це книжка-нагадування для дорослих і послання дітям, щоб вони не боялися мріяти.

BBC Україна:Що ви читаєте своїм дітям ?

І.К.: Я їм читаю, а ще старша донька читає французькою молодшій. Мені не подобається більшість книжок французькою, бо там хороші малюнки, а текст - примітивний. Ти не розумієш, що хотів сказати автор. Таке враження, що це якісь "рандомні" підписи до картинок.

Краще читати українську літературу в оригіналі: Тараса Прохаська, Катерину Бабкіну, переклад з англійської "Чарлі та шоколадна фабрика". Мені подобаються казки народів світу, дітям цікаві далекі краї. Краще їм замість мультика ввечері читати, тоді це їх не збуджує, а заспокоює. Краще засинають.

BBC Україна:Чим займаються ваші дівчатка, що їм цікаво?

І.К.: Ставлять спектаклі вдома, знімають на камеру одна одну, ходять на теніс, до театру, на балет. Старша також ходить до консерваторії. Діти мають ходити на всі можливі гуртки. Вони дуже добре танцюють, але у цьому віці я не хочу формувати із них балерин.

Це має бути для гармонійного розвитку, а не "напрягу". Та й у Франції такого і немає. Це в мене в дитинстві вчителька кидалася капцем, якщо я не тягнула носок. Тут такого немає, вони наголошують, що вони не збирають ламати хребти і калічити ноги. Звісно, розтяжки впливають, вони стають граційнішими.

Мої діти говорять трьома мовами: українською, французькою, англійською, і це в них природно, без усякого форсування. Я б хотіла, аби вони вивчили ще кілька іноземних мов.

BBC Україна: Ви працюєте культурним аташе від МЗС України у Франції, можете розповісти про останні проекти, якими Ви займалися?

І.К.: Останній проект був дуже великим і потужним - це Week End a l´Est. Це була велика програма із інтелектуальним ухилом, про нього написали Le Figaro, Monde, Liberation, l´Obs. Філософські дебати, виступи експертів, письменників, музика. Зал в театрі "Одеон", де проводилися філософські дебати, був заповнений на 1 тис. місць.

Багато французьких культурних діячів підписали петицію із вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова.

Зараз працюємо над Книжковим салоном у березні 2018 році, це вже політична річ. Ми там маємо обов´язково бути, маємо виставити наперед Крим і Донбас, бо серед запрошених гостей буде Росія. Треба подати спланований культурний проект, без істерики, на достойному рівні.

BBC Україна: "П роблема" України відходить на другий план у пресі ?

І.К.: Завжди все відходить на другий план. Ви уявляєте зі скількома "травмами світу" нам треба конкурувати? Завжди є новий геноцид, війна й теракти. Ми не можемо утримувати перші шпальти лише нашою "проблемою". Але через культурні акції ми можемо підігрівати інтерес. Я ж творець "позитивних символів".

BBC Україна: У Вас залишається час, аби займатися гуртом Qarpa ?

І.К.: У мене мало часу на все. Влітку я записувала нові треки. Сподіваюся, що у мене буде можливість випустити альбом. Він виходить смішний і феміністичний. Якимось дивом з´являються нові треки, хоча планувався лише сингл. Також я завершую роботу над своєю книжкою для дорослих.

BBC Україна: На Ваших книжках виросло покоління молодих людей, як ви це сприймаєте?

І.К.: Мені це приємно чути, бо зазвичай це кажуть люди, які нормально реалізовуються у творчій роботі. Це для мене крутий показник, що усе пройшло не даремно. Кажіть спокійно про мій вік.

BBC Україна: Світом прокотилася хвиля звинувачень у сексуальних домаганнях, що Ви про це думаєте?

І.К.: Знаю, що таке є в артистичному та абсолютно номенклатурному світі. Всі знають про ці речі, але про них мовчать. Зараз досить легко помститися комусь, сказавши про домагання. Їх перевірити неможливо.

Я за те, щоб жінки одразу про це розповідали. Не чекали купу років, поки це травмує, бо у кожної в житті були неприємні моменти.

Це неймовірно бридко, але тут і не може бути однозначного рішення.

Мені подобається, коли на мене дивляться. Але я за те, щоб жінки сами вибирали, кому до них "домагатися".

Марія Штогрин