Появі книжки за кордоном передує тривалий процес, який забирає щонайменше рік, а зазвичай набагато більше. Нині процес представлення української літератури за кордоном досі має несистемний характер, але, проте, можна радіти, коли з’являється книжка, яка  варта уваги.

Цьогоріч у  США побачила світ книжка «In the Name of Love» («Зцілення любов’ю», якщо дослівно — «Іменем Любові») волинської поетки Світлани Костюк (1963—2017 рр.). Ця книжка особлива, бо вона мала б бути порятунком поетеси,  яка прагнула словом перемогти біль... Світлани Степанівни не стало 6 січня 2017р., і цієї книжки за життя  вона так і не побачила. Власне, вона пішла із життя зі словами: «Як шкода, що ця книжка вийде уже без мене».  І от її переклала англійською мовою Гілларі Шірз, чудова англійська поетка, а з поетичними підрядниками допомогла українська дослідниця перекладу Ганна Косів, фаховий знавець англійської мови. Редагування здійснив Юрій Лазірко, а ілюстрації до книжки підготував чоловік Світлани — Анатолій Костюк.

Переклади здійснено на високому рівні, це не верліброві трансформації, а водночас і не спрофанізовані переспіви для «не носіїв мови». Гілларі Шірз працювала віддано й наполегливо.

Кожен вірш гранично відвертий. Тут багато метафоричних знахідок, а також «непоетичного», узятого з життя, в якому є біль і несправедливість. Але життя минає щомиті, і в ньому важить зовсім інше, ніж нелюбов. Така поезія нагадує в англійському перекладі вірші ХІХ ст., вірші філософські, «наративні», у яких ідеться про серце жінки, через яке проходить планетарний біль за те, що відбувається з її Україною. Світ врятує любов, здатність людини стишувати в собі потяг до агресії. І в західному світі подібні імпульси сьогодні надзвичайно важливі, коли йдеться про потребу чути іншого без застосування зброї, шукати компроміси, доходити порозуміння, зберігаючи власну самобутність. Справді, така поезія видається занадто філософічною. Її можна було б «розібрати» на афоризми, використовувати у школі як приклад літератури, яка спонукає замислюватись над кожним прожитим днем.

Переклад Гілларі Шірз і Ганни Косів робить вірші сприйнятними для англійського вуха, а Юрій Лазірко додав «американських акцентів». У книжці так багато українського. Тут немає надмірності в емоціях. Почасти емоції сухі, але від цього не перестають бути виявом індивідуального світовідчуття, в якому нуртує біль і відлунює щирість.

...Боляче тільки спочатку,

а потім уже

Спалюєш душу свою —

і пітьма відступає...

Можна вбивати брехнею,

лукавством, ножем...

Ну а спасати — любов’ю...

без неї

ніщо

не спасає...

Штучності у цих віршах немає. Це зболений, але світлий і щасливий голос жінки, котра любила світ й готова проститися з ним, дякуючи кожній прожитій хвилині й випромінюючи в серці Любов.+

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ