Британський нейрохірург Генрі Марш провів у Києві лекцію для студентів-медиків і лікарів. Зустріч із автором бестселера «Історії про життя, смерть та нейрохірургію» організувала платформа для навчання, саморозвитку та мотивації INgenius. Нейрохірург також презентував нову книжку, що вийшла у «Видавництві Старого Лева», до Форуму видавців у Львові — «Ні сонце, ані смерть» (переклад Катерини Міхаліциної). Вона — про роботу лікаря, про пацієнтів і помилки. Є в ній кілька сторінок, присвячених Україні. Про чесність, українських читачів та про окуляри Гаррі Поттера Марш розповів в інтерв’ю газеті «День».

«ЛЕГШЕ ВІРИТИ ЛІКАРЕВІ, ЯКИЙ НЕ БОЇТЬСЯ ЗІЗНАТИСЯ В ПОМИЛКАХ»

— Як воно: бути нейрохірургом зі світовим ім’ям і водночас автором світових бестселерів?

— Я дуже гордий із того, що мої книжки стали успішними. Перша — світовий бестселер, перекладена на 30 мов. Але головний меседж, який я вкладаю в ці книжки, — медицина — це дуже складно, а чесність — це дуже важливо. Часто лікарям складно бути чесними.

— Чому ви наважилися розповісти про лікарські помилки чи невдачі відверто? Чи не думали про те, що це може підірвати довіру до лікарів? Як прокоментували це ваші колеги? Було більше критики чи розуміння?

— Як кажуть англійці: «Погані новини добре продають газети». Багато лікарів написали про те, наскільки вони професійні, й майже ніхто — про помилки. Якщо бути чесним, я зовсім не отримував критики. Можливо, хтось і критикував, але я про це не знаю. Натомість мене часто запитували, чи це налякає пацієнтів. Однак пацієнти і так бояться, без моїх книжок. Але вони мають вірити лікареві. І хоч як би парадоксально це звучало, легше вірити лікареві, який не боїться зізнатися в помилках, аніж тому, хто про них не говорить і вдає з себе ідеал.

«БІЛЬШІСТЬ ВАШИХ ПРОБЛЕМ — У ГОЛОВАХ»

— Україна — не чужа для вас країна. Ви тут працювали. Приїжджали на Майдан. Що можете сказати про українських колег? Про умови роботи?

— Це непросте запитання. Українська система охорони здоров’я зламана. Її дуже складно реформувати. А багато лікарів через уседозволеність почуваються богами, і через це пацієнтам складно звертатися до них й отримати кваліфіковану допомогу, не даючи хабарів. Однак я приїхав в Україну 25 років тому, за цей час зміни величезні. Я гордий із того, що є невеличкою частинкою вашого Майдану (у новій книжці Марш називає Україну «вододілом, де зустрічаються Європа та Азія, демократія і деспотизм». — Авт.). Але ви досі маєте багато невирішених проблем, хоча направду більшість із них — у головах.

— Чим насамперед, на вашу думку, обумовлені проблеми зі здоров’ям в українців?

— Порівняно з Європою, Україна — бідна країна. А бідність — шкідлива для здоров’я. Люди забагато курять. І життя тут загалом доволі складне.

— В одному інтерв’ю ви говорили, що українці забагато п’ють, тому хворіють.

— Часом і я забагато випиваю. (Сміється.) Тож не маю права критикувати українців.

— Як потрібно жити, щоб не потрапляти до нейрохірурга?

— Неможливо уникнути хвороб, які ми лікуємо. Головна проблема нині — хвороба Альцгеймера або деменція. У 30% випадків усі хвороби залежать від способу життя. Дуже корисні для мозку — фізичні вправи. Це головна причина, чому я щодня бігаю. Сьогодні вранці я бігав у Львові, завтра бігатиму в Києві, потім — в Одесі. Зазвичай я пробігаю п’ять-шість кілометрів щодня, але часом, коли почуваюся дуже сильним, то можу і 30 пробігти. — Марш спершу піднімає руки, вдаючи гру м’язів, а потім зі скромною, проте лукавою усмішкою, додає: — Але це буває іноді, нечасто. Однак іноді інтенсивні тренування важливіші, ніж тривалий біг. Нам усім хоча б раз на день потрібно задихатися.

«ОКУЛЯРИ ГАРРІ ПОТТЕРА — ЗАПОРУКА ПОПУЛЯРНОСТІ»

— Ви написали вже дві книжки про своє життя і роботу. Чи все сказали? Чи будуть іще книжки?

— Мої видавці дуже хочуть нових книжок, оскільки попередні принесли їм чималі гроші. Мій наступний проект — розповідь для дітей про мозок. Раніше такого ніхто не робив. Але, крім цього, я щодня пишу, тож рано чи пізно буде нова книжка про мене.

— Що можете сказати про український переклад своїх книжок?

— Попередня була дуже успішною. А цю я презентував на Форумі видавців у Львові. Подивимось, наскільки вона сподобається українському читачеві. Там є кілька сторінок про Україну.

— Чи відрізняються українські презентації від закордонних? Що можете сказати про українську публіку? Як оцінюєте цьогорічний Форум видавців у Львові?

— На кожній презентації, незалежно від країни, я кажу майже однакові слова. Українська публіка дуже уважна та слухає з ентузіазмом. Хоча під час презентацій доволі складно зрозуміти, чи подобаються вони аудиторії. Однак я був дуже здивований, коли у Львові сотні молодих гарних дівчат підходили до мене з проханням підписати книжку. Напевно, це через мої окуляри, як у Гаррі Понтера. (Сміється.)+

Анастасія ФЕДЧЕНКО