Re: цензії

29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром

Літературний дайджест

06.10.2017|09:02|Gazeta.ua.

"Ступінь страху в суспільстві зашкалює. На нього реагуємо тваринною агресією" - Любко Дереш

Мешканців ОРДЛО раніше недостатньо наділили любов´ю в Україні - про це нещодавно заявив письменник Любко Дереш.

Це стало однією з причин підтримки окупаційного режиму у самопроголошених республіках. Ми запитали автора, хто саме позбавив уваги населення Донбасу.

Можна сказати, що держави, яка не будувала культурних мостів, - розказав Дереш. - Можна скинути вину на покоління інтелігенції, інтелектуалів, які мали би зрозуміти, що там відбувається, самі проявляти ініціативу, їздити туди, поки було не пізно. Можна сказати, що вину розділяють всі українці, як з одного, так і з іншого боку, бо погодилися на модель поділу на східняків і західняків. Укорінилися у своєму страху до чужого. Але ці звинувачення не притягнуть нікого до відповідальності. Маємо думати, як продовжувати давати любов, у першу чергу, всередині країни, налагодити спілкування між собою. Зокрема - через мовне питання. Якщо відмовимося від риторики насильства, ненависті, а перейдемо до риторики порозуміння, це буде великою перемогою. Тоді ясніше побачимо, як діяти разом щодо зовнішнього агресора.

 

Поки що ступінь страху у нашому суспільстві зашкалює. На нього реагуємо тваринною агресією. Проти страху можна протидіяти лише любов´ю, яку самі будемо генерувати.

 

Якщо потрібно відповідати контратакою?

 

Не йдеться про те, щоб зайняти позицію пацифізму. А слід переглянути наше розуміння ворога. Не вважати ним увесь народ, мову, культуру.

 

Останній ваш роман "Спустошення" частково побудований на полеміці футурологів про майбутнє людства. Яких сценаріїв розвитку планети найбільше боїтеся?

 

Вчора на презентації у Хмельницькому мене запитали: "Чи вірите, що самотність - це нова релігія?". Це було би найбільш драматичним сценарієм для людини, коли ступінь ізольованості досягне такої межі, що посяде роль вищої форми атеїзму - релігії, яка заперечуватиме всіх і вся, вводитиме у повний аутизм.

 

 

Яким бачите майбутнє України за півстоліття?

 

Все буде добре. Я у цьому повний оптиміст. Наше майбутнє буде пов´язане з інтелектуальним ресурсом українців, із зацікавленістю у нематеріальному - творчості, інтелектуальній роботі, духовності. В Україні є передумови до революції цінностей. Ми знаходимося у центрі конфлікту світового значення. Ми гостро відчуваємо необхідність ривка.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери