Переклала роман «Кім»  Юлія Джугастрянська, а редагування здійснив знаний кіплінгознавець чи  (sic!) кіплінгофіл Володимир Чернишенко. «Зовнішньополітична лінія» у творі складна, химерна, по суті, роман постає формою історичної ревізії складного геополітичного питання, чинниками якого є «міжнародне шпигунство», «розвідка», як сказали б ми сьогодні, послуговуючись певними політологічними кліше. А у 1901 р., коли вперше було надруковано цей твір, такої ґрунтовної теоретичної бази ще не було. Внутрішня обкладинка українського видання запрошує читача мандрувати маловідомим, екзотичним, загадковим світом Індії (сьогодні Лахор, про який ідеться у творі, — це частина Пакистану, хоч історично ці землі завжди були частиною «Індійського царства»). Дизайнери добре попрацювали, щоб зробити пригодницьку історію неймовірно цікавою для молодих читачів, які відкриватимуть для себе далекі світи. Не зрозуміло, проте, чому у романі «Лахор» названо «Лагором». Тобто можу припустити, що переклад  здійснено з англійської мови, де маємо «Lahore», який відповідно до правил української транслітерації має бути перекладено як «Лагор». Проте назва цього міста не англійська, а в мові оригіналу, скажімо, урду, маємо «Lajor». Зрештою, якщо подивитися в пошуковиках, то натрапляєш на те написання, що відповідає оригінальній вимові.

Розумію складність перекладацького завдання (роман величенький), загалом переклад читаєш дуже добре, але редакторсько-коректорську роботу вважаю незадовільною. Усе-таки український переклад «Кіма» — це подія у нашому перекладознавстві, бо ж твір непересічний; це класика англійської літератури, надзвичайно актуальна й сьогодні.

«Кім» — це шпигунсько-пригодницький роман, у якому автор сконструював надзвичайно зримо локуси, ландшафти і, зрештою, усю топографію маршрутів нашого героя. Найперші мандри маленького Кіма разом із «божевільним» або ж «святим» Ламою занурюють нас у світ, який сьогодні можна було б назвати простором транскультурності і трансрелігійності, який загалом притаманний і сучасній Індії. У «Житті Пі», яке написав Я.Мартель, так само йдеться часом про, по суті, трансрелігійний світ, де уживаються представники різних конфесій. Епізод із Ламою доволі цікавий у романі Ред’ярда Кіплінга.

«Кім» — це твір про пошуки правди й підступи людини, про військові протистояння, що виникають у результаті геополітичних інтриг, побачених маленькими очима маленької людини, а не «згори». Це роман про життя, яке ніколи не завершується, про те, що наш шлях безкінечно цікавий і невичерпно відкривальний, що ми будь-якої хвилини здатні опинитися, незалежно від власної волі, в епіцентрі «великих ігор», про які не маємо ані найменшого уявлення. Зрештою, це роман про «Велику Гру» за Внутрішню Азію. Кім — аутсайдер, дітвак, дивак, сирота; він не такий, як інші. Хлопчак-сирота зробився справжнім «розвідником», «шпигуном», який у період «Гри» російського та британського урядів пристає на бік англійців, щоб вивідати секрети російської військової операції. Роман читаєш із відчуттям постійного захоплення, цей сконструйований в авторській свідомості світ тримає у напрузі, коли Кім мандрує Індією, зустрічає нових людей, потрапляє у дивні ситуації.+

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ