Але, коли мова йде про ритуали, завжди хочеться чогось виняткового — як торт на день народження. На щастя, для читання на добраніч у світі існують особливі книжки, що розповідають про героїв і героїнь, які так само, як і читачі-слухачі, вкладаються спати. І, хоча ви, певно, вважаєте, що найбільшою перевагою цих особливих книжок є їхня здатність налаштовувати дітей на сон… Але ні — це лише «зручний» для батьків бонус. Насправді ж найцікавіша властивість «сонних» книжок у тому, що вони дозволяють дитині самій опинитися у казці, тобто повторити те, що роблять герої історії, яку вони щойно почули.

 

 

Добірку наших сонних видань розпочнемо з «Баранчика Рассела», написаного та намальованого вже відомим і популярним в Україні автором книжок-картинок, англійцем Робом Скоттоном.

 

На відміну від «засинайок» на кшталт «Кролика, який хоче заснути…» Карла-Юхана Форссена Ерліна, книжка про Рассела має динамічний сюжет, короткий текст та яскраві ілюстрації, що «розповідають» левову частку всієї історії.

 

Героєм цієї історії є кумедний баранчик на ім’я Рассел. Він відрізняється від решти овець у його отарі й дуже нагадує малого гіперактивного хлопчика, який завжди робить усе геть не так, як інші. Так сталося й сьогодні, коли Рассел став єдиним, хто не зміг заснути (доволі очікувано, якщо звернути увагу на те, чим він займається поки інші готуються до сну). Як він тільки не намагається, що він тільки не вигадує, щоби позбутися безсоння, — нічого не допомагає: ні нова подушка, ні темрява, ні інші відомі й невідомі засоби. Аж раптом, коли надію вже майже втрачено, Расселові на думку спадає одна ідея. І, на радість читачів, ця ідея спрацьовує. Герой перемагає кляте безсоння й отримує довгоочікувану нагороду — міцний сон, яким люб’язно поділиться з дітлахами.

 

 

 

 

Часто вмовити дитину піти до ліжка важко саме тому, що сон видається у дитинстві чимось дуже нудним й абсолютно нецікавим. Мовляв, навіщо витрачати дорогоцінний час на сон, коли можна побавитися, побігати, подивитися мультфільми, почитати та й навіть просто побайдикувати. Але дебютна книжка-картинка Оксани Були «Зубр шукає гніздо» вщент руйнує це уявлення про сон і перетворює його на щось таке, чого хочеться прагнути понад усе на світі — як най-найкращу іграшку. Іграшку, яка вже є чи не у всіх лісових мешканців, крім бідолашного зубра. Спершу зубр навіть не підозрював, що можна спокійно собі дрімати в барлозі, коли надворі мороз. Але одного дня він зустрів ведмедя, який розповів другу, що саме готується заснути…

 

Втім не одним лише сонним сюжетом тішить книжка-картинка, яку вигадала та намалювала Оксана Була. Маємо тут і красиві ілюстрації, і динамічну оповідь, і емоційність, і харизматичних героїв, і купу інших принад, завдяки яким книжка має усі шанси стати улюбленим читвом дитини.

 

 

 

«Лізелотта не може заснути» — чергова історія Александра Штеффенсмайєра про те, що навіть в ідеальному світі зразкових європейських ферм трапляються неприємності. Зазвичай неприємності трапляються з коровою на ім’я Лізелотта. Цього разу вона, незважаючи на те, що фермерка прочитала їй та іншим мешканцями хліва казку, не може заснути. Як і баранчик Рассел Лізелотта випробовує різноманітні «популярні» методи засинання, але все намарно… адже причина її безсоння криється у тому, що вона спить одна. Лізелотта одразу ж вирішує змінити цю несправедливість, отож влаштовує справжній переполох, будить кожну живу істоту на фермі й, врешті-решт, засинає.

 

Попри те, що сюжет книжки дуже жвавий, а текст та малюнки приховують чимало надзвичайно смішних моментів, «Лізелотта не може заснути» — чудовий вибір не лише для денного, але й для вечірнього читання. Особливо ж із малими бешкетниками та бешкетницями, які одразу ж упізнають у головній героїні себе.

 

 

 

У «сонній» книжці-картонці «На добраніч, Карлхене!» власниці Премії Г. К. Андерсена 2016 Ротраут Сюзанни Бернер усе саме так, як і має бути: деталізовані малюнки, виконані у тому ж стилі, що й відомі в усьому світі віммельбухи Бернер, одразу ж захоплюють увагу наймолодших «читачів», текст простий і лаконічний,  а сюжет — банальний і знайомий багатьом.

 

Отож, щовечора у родині зайців повторюється одна й та ж сама історія — малюк Карлхен, як і чимало інших дітей на цій планеті, не хоче лягати спати. Але батьки не сварять малюка і не змушують його йти до ліжка, а вигадують для нього цікавезну пригоду. Разом із татом Карлхен вирушає у Велику подорож на швидкісному Капцевому експресі: від станції Хрумківка, на якій турботлива мама дасть малюкові в дорогу моркви, і до станції Засинайлівка, на якій після багатьох пригод Карлхен нарешті засинає.

 

«На добраніч, Карлхене!» обов’язково припаде до душі і малюкам, які із задоволенням слухатимуть та розгялдатимуть картонку у перший та сто перший раз, і батькам, які зможуть скористатися порадами Ротраут Сюзанна Бернер, коли діти відмовляться лягати спати вчасно.

 

 

 

Книжка «Соня, яка не може заснути» Забіне Больман та Керстін Шьон розповідає історію про лісову соню, яку мама вкладає у ліжечко й готує до зимової сплячки. І, як ви вже здогадалися, спати маленькій соні геть зовсім не хочеться… Розгублена й засмучена бідолашка безуспішно випробовує різні популярні й не-популярні методи засинання, звертається до інших тварин по допомогу, а засинає тоді, коли ніхто того не очікуємо.

 

На відміну від уже згаданих видань, книжка Забіне Больман є значно спокійнішою і такої шаленої динаміки, як у «Лізелотті», «Карлхені» чи «Расселі», у ній немає. Утім, це аж ніяк не зіпсує дітям враження від книжки. Маємо тут і цікаву інтригу, і доволі іронічний та непередбачуваний фінал, і малюнки, що допоможуть розігратися уяві.

 

Родзинка історії про соню, яка найбільше переживає через те, що не буде справжньою сонею, якщо не засне, у її повчальності. Меседж, який намагається донести нам книга, важливий і потрібний — усі ми відрізняємося одне від одного й навіть однакової мети досягаємо різними шляхами, але в цьому немає нічого поганого — але було б значно цікавіше, якби він не був настільки очевидним.

 

 

 

 

«Засинай. Прокидайся» – книжка-перевертайка, у якій на читачів з однієї сторони чекають два короткі оповідання для читання дітям на спокійний сон, а з іншої — два на прокидання і зустріч нового дня. Оскільки ми з вами говоримо про «сонні» книжки, розглянемо тексти лише зі сторони «Засинай» – оповідання, що розповідають про те, як засинають машинки, і про Лялечку, яка переконувала, що ніколи не спить.

 

Обидва тексти чимось нагадують книжку Карла-Юхана Форссена Ерліна. Тут і особлива сонна мова, і герої, зображені із заплющеними очима, і ритміка, і самі словами, що здатні буквально приспати слухачів:

 

Та і як тут не заснути, коли геть усі герої обох оповідань поступово засинають: і машинки, і тваринки, і чарівні сторіння. Тим більше, що не тільки текст Галини Вдовиченко, але й малюнки Віолетти Борігард чудово передають затишну та спокійну атмофсеру, створену для відпочинку та фантастичних снів.

 

 

 

Головним героєм сонної книжки Бріґітте Венінґер є кошеня на ім’я Норі, який, як і решта героїв цієї добірки, намагається заснути, але у нього ніц не виходить. Він крутиться з боку на бік, але сон не йде. Та Норі не впадає у відчай, а вирушає по допомогу до друзів. І треба сказати, що Норі неабияк пощастило з друзями, адже кожен та кожна дають йому не просто цінну пораду, а й невеличкий подаруночок, які згодом допомагають Норі заснути.

 

Текст книжки «На добраніч, Норі» простий і зрозумілий, а ілюстрації японського художника та автора популярних у цілому світі книжок-картонок Юсуке Йонецу затишні, спокійні та водночас казкові й по-своєму чарівні. Ця книжка-картинка навряд зацікавить дітей з великим читацьким досвідом, а от малятам і немовлятам, поза сумнівами, сподобається.

 

 

 

Книжка-картинка «Пора спати» австрійки Трейс Мороні цікава тим, що історію в ній розповідає сама «дитина» — миле, біле та пухнасте зайченя, яке не має проблем із безсонням, а просто ділиться з читачами секретами свого успіху в цій справі. Зайченя, з яким мають асоціювати себе діти, оповідає про свої маленькі вечірні ритуали: про те, як приймає ванну, як одягає піжаму, грається з мамою в особливу гру, слухає казку та просто розмовляє про свій день із татом. Така от сімейна ідилія, що вкупі з ритмом тексту та пастельними ілюстраціями налаштовує малечу на сон.

 

Трейс Мелоні Пора спати / текст та ілюстрації Трейс Мелоні. — Київ: Рідна мова, 2012.

 

 

Книжка відомої блогерки Татусі Бо «Засиналочки» — це збірка дуже сімейних текстів на добраніч, проілюстрованих ніжними акварельними ілюстраціями Галини рогової. Сімейних, бо вони якнайкраще пасуватимуть саме до вечірніх сторітаймів у родинному колі, коли тато або мама вкладають дітей у ліжка, допомагають їм заспокоїтися й налаштуватися на сон.

 

На сторінках видання – віршики, колискові, казкові історії про засинання діточок, звіряток, комашок та навіть іграшок, а також доволі цікава гра забавляночка-засиналочка. Усі тексти розповідають про сон і так чи інакше переконують маленького слухача чи слухачку в тому, що «треба спати, треба спати». При цьому майже усі вони звертаються безпосередньо до дитини — синочка, донечки, сонечка, зайчика, зіроньки, кицюні, Наталочки, Оксанки, Катрусі. Отож батькам буде не складно перетворити звичний процес читання на спілкування з дитиною. Крім того, деяких батьків простенькі й традиційні тексти можуть спонукати почати самостійно вигадувати різноманітні історії на добраніч для своєї дитини.

 

 

_______

 

Крім цієї фантастичної вісімки виданих в Україні книжок, я б хотіла згадати тут «Олівію» Яна Фалконера, «Не дозволяйте голубу пізно лягати» Мо Вільямса, «П’яту вівцю» Гаррієт Грундман, «На добраніч, горило» Пеггі Ратменна, «На добраніч, Альфонсе Оберґ» Ґунілли Берґстрьом та купу інших відомих у всьому світі «сонних» книжок-картинок, які, на жаль, поки не перекладені українською.