Книжки про хлопців, підліткова література,книжки про дорослішання, що читати хлопцям, хлопчачі романи,«Щоденник слабака», Джеф Кінні, «28 днів із життя Бурундука», Іван Андрусяк, «Про Стівена Гокінга, Чорну Діру та Мишей-Під-Підлогою», Катажина Ририх, «Сім нескладух Говорухи» та «Книга рекордів Говорухи», Саша Кочубей, «Футбольний матч тривалістю в літо», Бернар Шамбаз, бестселери,  «Щоденник слабака» Джефа Кінні Як ми знаємо з казок, круто бути молодшим братом, хоча інколи  й старшим теж бути не так вже й погано, а от як воно почуватися середнім із трьох дітей знає Ґреґ Гефлі, оповідач серії книжок «Щоденник слабака». Адже він увесь час заздрить то своєму старшому брату Родрику, якому всі витівки та капості батьки спускають із рук, то молодшому брату Менні, якому батьки дозволяють все те, що свого часу ну точно не дозволяли Ґреґу. Не пощастило хлопцю не лише з братами. На думку Ґреґа, у школі він оточений суцільними придурками та невдахами, що, однак, не заважає хлопцю досі не бути найкрутішим у класі. А стати найкрутішим (і принагідно багатим і знаменитим) – такою є цілком американська мрія героя. І бажано досягти цієї мрії якнайшвидше і в якнайпростіший спосіб. При цьому всесвіт явно проти намірів Ґреґа: його найкращий друг водиться з малявками і взагалі соромить Ґреґа як тільки може, а батьки хлопця ті ще диваки, адже хочуть, аби син займався спортом, а не улюбленими відеоіграми. 

Для Ґреґа його нотатки – не щоденник, а майбутній бестселер, який всі друкуватимуть, коли він таки стане багатим і знаменитим.

Ця книжка чудова тим, що її герой ще не починає замислюватись, чому всі його геніальні ідеї та крутезна поведінка не дають своїх плодів у вигляді популярності. Але читачі, які стежать за розвитком усіх цих подій, уже здогадуються. Адже, скажімо, Ґреґ точно переконаний, що може написати значно кращу дитячу книжку, ніж той відстій, який читає мама Менні, або ж Ґреґ точно знає, що він єдиний у родині, кому не треба складати список для самовдосконалення, бо він і без того досконалий (а те, що мама збирає весь порозкиданий по підлозі брудний одяг, а потім приносить його чистим і охайно складеним, зовсім не недолік, а неодмінний елемент світоустрою). Тож, не вдаючись до менторського тону, Джеф Кінні показує нам, чому такий класний хлопець як Ґреґ досі не досяг висот у навчанні й спілкуванні, не заробив мільйони доларів і навіть не отримав нормальну валентинку від симпатичної йому дівчини.І всі ці плани, пригоди й провали ми бачимо в «журналі» хлопця. І боронь Боже вас назвати його журнал ЩОДЕННИКОМ! Для Ґреґа його нотатки – не щоденник, а майбутній бестселер, який всі друкуватимуть, коли він таки стане багатим і знаменитим. Звісно, якщо нарешті зробить висновки з усіх своїх провалів. Джеф Кінні Щоденник слабака / текст та ілюстрації Джефа Кіні / [переклад з англ. Дмитра Шостака]. – Київ: КМ-Букс, 2014. — 224 с.  «Футбольний матч тривалістю в літо» Бернара Шамбаза  У світі говорять не лише англійською. Для героя цієї книжки, Фосто, мовою спілкування, зрозумілою усім зустрічним чоловікам різної національності та віку, стає футбол. 

…через призму цієї гри ми дізнаємося, яким різним є життя в усіх куточках світу.

«Футбольний матч тривалістю в літо» – це своєрідний дитячий тревелог. Батьку Фосто дають грант на подорож навколо світу, протягом якої той має написати книжку. І батько бере із собою сина (що важливо, мама й сестра хлопчика у цей час не сидять вдома, а теж перебувають у мандрах і теж працюють, тож гендерної справедливості дотримано). А оскільки це хлопчачий тревелог, у ньому персонаж описує не лише короткі враження від всіх відвіданих місць (включно із Північною Кореєю), а й повсюди знаходить можливість пограти у футбол чи принаймні поговорити про нього. Тож через призму цієї гри ми дізнаємося, яким різним є життя в усіх куточках світу: що використовують замість м’яча хлопці в бідних країнах, як воно грати у футбол в мороз і сніг та як мешканці закритої Північної Кореї теж пишаються своїми національними футбольними героями. Бернар Шамбаз Футбольний матч тривалістю в літо / текст Бернар Шамбаз; ілюстрації Марії Фоя / [переклад з франц. Ірини Дух]. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 128 с.  

До теми. Купити книгу «Футбольний матч тривалістю в літо»

«28 днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка Повість «Вісім днів із життя Бурундука» разом із головним героєм Івасем Бондаруком виросла до 28-ми днів і поповнилась новими пригодами та проблемами. Перед нами розумний, але не популярний у школі хлопець, якого однокласники за товстуватість і неповороткість на фізкультурі охрестили Бурундуком. Час минає, а недостатня соціалізованість героя і його немодність все так само на місці й так само визначають багато що в житті Бондарука. Щоправда, якщо на початку книжки хлопець вирішує проблеми по-дитячому, намагаючись виростити чортика, який за нього в усьому розбереться, то з часом Івась уже наважується піти на дискотеку й напитись там (дія, загалом, аналогічна висиджуванню чортеня, але засвічує, що в героя розпочинається повноцінне підліткове життя). 

Час минає, а недостатня соціалізованість героя і його немодність все так само на місці й так само визначають багато що в житті Бондарука.

Тепер історія Бондарука прочитується як книжка про хлопчаче дорослішання. Ми бачимо, як неповороткий хлопчик перетворюється на закоханого юнака; як розбишака Іванюк стає не лише товаришем нашого героя, а й провідником Бондарука у прекрасний новий підлітковий світ; як важливим виявляються не тільки знання із книжок і зроблені уроки, а й соціальні навички. У якийсь момент хлопець бачить, як сильно змінився світ навколо у порівнянні із першим текстом книжки. Та що там, змінився й сам Бондарук, он йому вже починають снитися перші еротичні сни, хоча хлопцю (чи автору?) досі незвично й соромно говорити про це прямим тестом. Навколо всі вже цікавляться поцілунками й дізнаються, що таке полюція, хоча дорослості школярам вистачає лише щоб обмінюватись багатозначними банальними цитатами Вконтакті та при цьому ще досі по-дитячому, граючись у Шерлока Холмса, вистежувати об’єкт своєї симпатії.А взагалі алхімік і книжник Бондарук (себто розплавлювач золотих сережок і любитель літератури) міг би здобути прізвисько Фауста, якби його оточували такі ж розумники, як він сам. Бо, відкинувши ідею з чортом, хлопець таки скріплює угоду із символічним дияволом у подобі Іванюка. Тільки скріплює не кров’ю, а алкоголем. 

Іван Андрусяк 28 днів із життя Бурундука / текст Івана Андрусяка ; ілюстрації Ганни Осадко. — Київ : Фонтан казок, 2017. — 216 с.

«Про Стівена Гокінга, Чорну Діру та Мишей-Під-Підлогою» Катажини Ририх Пйотреку Ястшембському 9 років і він дуже розумний як на свій вік (хоча це не заважає йому досі боятися Мишей-Під-Підлогою і Чорної Діри під ліжком). А все тому, що хлопець встиг набратися багатьох наукових премудростей від старшого й однозначно геніального брата, який збудував собі дивовижне ліжко, що нагадує за своїми функціями повноцінний космічний зореліт. А ще Пйотрек знає: якщо перекласти ім’я його брата, Стефана, англійською, то вийде Стівен Гокінг. А ми бачимо, що відсилання тут не лише до Гокінгової й Стефанової геніальності, а й до неповносправності. Водночас книжка не лише про неповносправних й особливих дітей (у повісті вдосталь напівсиріт чи дітей, чиї батьки поїхали на заробітки за кордон), а про важливість взаємодії зі світом. Бо можна бути юним Стівеном Гокінгом, можна в 9 років знати слова пандемоніум чи детермінізм (які не всі дорослі знають), але бути осторонь живого спілкування і справжнього життя. Тож всю цю книжку Пйотрек ніби вивільняється від замкненого світа свого брата (який, як той королевич у вежі, сидить, закрившись від світу) і вчиться виходити назовні. Зі світу фактів і науки у світ пліток, друзів і перших симпатій. Зі світу книжкового у світ реальний. Із зачарованої кімнати на вулицю. 

… велика батьківська настанова більше читати та вчитися – не універсальна, а світ знань без присутності інших людей – нічого не вартий.

Висновок, у цілому, дуже корисний для всіх активних читачів і читачок, які є в більшості інтровертами, але разом із тим дещо образливий. Адже виходить, що велика батьківська настанова більше читати та вчитися – не універсальна, а світ знань без присутності інших людей – нічого не вартий. Тож в якийсь момент настає час трохи змінитися і нарешті вийти назовні. Катажина Ририх Про Стівена Гокінга, Чорну Діру та Мишей-Під-Підлогою / текст Катажини Ририх / [переклад з пол. Божени Антоняк]. – Львів : Урбіно, 2016. – 160 с.  «Сім нескладух Говорухи» та «Книга рекордів Говорухи» Саші Кочубей Андрій Говоруха – той герой, у якого немає жодних проблем зі спілкуванням. І навіть зі спілкуванням із дівчатами, оскільки в нього є не тільки найкращий друг, а й дві подруги, Іванка та Єва. Натомість у хлопця є проблеми з тим, що його дівчата фанатіють від Паттінсона і більше уваги звертають на інстаграм актора, ніж на нього, Говоруху. Або халепи з учителями (в українських книжках учителі взагалі виступають окремою проблемою, на відміну від книжок закордонних, тож герой не помиляється,  порівнюючи у шкільному творі вчительку з тюремною наглядачкою). А ще є проблеми з тим, аби з’ясувати, чи справді гороскопи – це дурня, чи може вони не брешуть, а також із тим, як потрапити до Книги рекордів Гіннеса. 

У цій книзі багато дотепних замальовок із життя хлопця, де цікавим і харизматичним є все, навіть домашніх улюбленців і модна бабця, що їздить на самокаті та робить селфі.

Говоруха – не той хлопець, який сидить у кутку та читає книжку, не відмінник і не сором’язливець (тому й історії про Говоруху – хороший початок для заохочення дітей до читання). У цій книзі багато дотепних замальовок із життя хлопця, де цікавим і харизматичним є все, навіть домашніх улюбленців і модна бабця, що їздить на самокаті та робить селфі. А сам Андрій – середньостатистичний хлопець, який хоче законної уваги від рідних і близьких, любить позмагатись, повоювати з водних пістолетів чи поганяти в м’яча. І, так, він теж прагне стати класним (крутішим за Паттінсона). Саша Кочубей Сім нескладух Говорухи / текст та ілюстрації Саші Кочубей ; обкладинка Наді Каламєєць. — Київ : Фонтан казок, 2016. — 104 с.