Re: цензії

Як розповів поет, за своє життя він пережив два урбаністичні шоки, коли з галицького села, в якому провів дитинство, переїхав до Кривого Рогу та коли з Тернополя переїхав до Нью-Йорка.

«У якийсь момент я зрозумів, що організація урбаністичного простору є дуже важлива в часо-просторовому осягненні української літератури», — зазначив сам автор.

У Нью-Йорку поет зрозумів, що це місто може стати текстом, і почав про нього писати, а згодом розширив географію, залишаючи відчуття у віршованій формі й про інші міста. Написавши цю книгу, поет неначе проклав паперовий міст між рідною Україною та США.

Поетична збірка складається з двох частин. У першій знайшли своє місце вірші про міста з їхнiми вулицями, будинками, крамницями, родинні історії автора, поезії-екскурси в історію України та світу.

Зворушливою та життєвою є поезія «Прадід у капелюсі»:

«Відпочивав дорогою, вітався з кущем і хмаркою,// Пережив першу і другу війни, першу і другу дружин,// Може, господь хотів, щоби він всіх пережив// Тому зупинив механізм у наручнім його дзигарку.// Сини його з невістками — мій дідо Василь і стрий Микола// Приходили по неділях, а внуки — майже ніколи».

Поет каже, що для цієї збірки дуже знаковою є цифра сто. У 2016-му він написав вірш про матір свого дідуся, яка виношувала його під постріли гармат Першої світової та народила в 1916 році.

Переносять читача в минуле вірші про ерц-герцога Карла, Олександра — брата царя Миколи ІІ — і навіть про Мехмеда ІV — турецького султана, що мав напівукраїнське походження (його матір’ю була українка Надя).

Друга частина збірки — це «21 вірш про кохання і жодної пісні відчаю», що нагадує збірку Пабло Неруди «20 віршів про кохання й одна пісня відчаю».

Усі поезії поет написав за місяць, хоча, як він стверджував, усі свої поетичні збірки зазвичай писав два-три роки.

І знову чималу роль у віршах відіграють міста: ось таємнича Вона гуляє вулицею Вірменською, потім зустріч у Парижі...

Аліна НЕБЕЛЬСЬКА