Ми знаємо історичних особистостей такими, якими їх запам´ятали фотокамери або праці істориків, написані, найчастіше, під диктовку певних політичних сил. Але що їх сформувало, зробило сильними, жорстокими або чарівними, що викликають фанатичну відданість? Яким би цинічним не було XX століття, але навіть найвідоміші політики не уникли впливу кохання. Як, наприклад, найпопулярніший американський президент Джон Кеннеді…

Нещодавно на великі екрани вийшов фільм, присвячений Джекі Кеннеді, яка переживає наслідки смерті свого чоловіка в 1963 році. Привабливий, харизматичний поціновувач жіночої краси, в шлюбі з аристократкою із Саутгемптона Джон вступив після незліченної кількості романтичних інтрижок. Але серед усіх цих пригод були стосунки, без яких, і це можна сміливо стверджувати, Кеннеді не став би успішним політиком.

У 1941 році на одному світському рауті 24-річний Джон, відомий на той час не лише як син впливового політика і дипломата, а й як автор популярної  книги «Чому спала Англія» про неготовність демократичних країн протистояти тоталітарним режимам, познайомився з дивовижною жінкою - датчанкою Інґою Арвад. Ця зустріч стала доленосною для обох. Стосунки, які почалися з пристрасті, дуже швидко переросли в близькість і довіру. «Моя мила Інґо-Бінґо, ти все ще вмієш зробити так, щоб я почувався на сто відсотків краще, просто поспілкувавшись з тобою чи отримавши від тебе звістку», - писав Джон, що страждав від важкої депресії після загибелі двох солдатів, що служили на військовому катері, яким він командував. Зіткнення з японським есмінцем відбулося влітку 1943-го, через рік після їхнього розтавання, але листи, почуття, спогади кожен з них буде зберігає до кінця життя.

Про те, чому Інзі Арвад вдалося заволодіти серцем чоловіка, чарівність і шарм якого «змушували птахів злітати з дерев», американський біограф Скотт Ферріс написав цікаву книгу, що вийшла в перекладі українською у видавництві YakabooPublishing. «Інґа» - об´ємний, майже 500-сторінковий том, що містить історію жінки, життя якої було схоже на пригодницький роман, хоча стосунки з Кеннеді провели вододіл, який додав долі Інґи драматичних нот. У США Арвад прибула в 1940 році, маючи за плечима два шлюби, інтерв´ю з Гітлером, пропозицію у шпигунстві на користь нацистської Німеччини і неймовірну подорож в Південно-Східну Азію в компанії з відомим мільярдером. Висока, струнка блондинка з пронизливими блакитними очима, що володіла грацією балерини, якою Інґа так і не стала, зачаровувала з першого погляду. Її одногрупники по Колумбійському університету, журналісти, які брали інтерв´ю, наголошували на тому, що краса Інги була живою, справжньою, вона йшла зсередини і, поєднуючись з її природною щирістю і безпосередністю, відмінним почуттям гумору, створювала вибуховий коктейль чарівності, під дію якого потрапляли як чоловіки, так і жінки. Коли мрія Інги про кінокар´єру не здійснилася, вона повністю зосередилася на роботі журналістки. «Інзі особливо вдавалося слухати. Вона інтуїтивно зрозуміла, що бути цікавою - це одне, але показати іншим, що вони  цікаві, дає ще більший ефект. Вона мала той рідкісний талант, який соціологи назвали «синхронністю», тобто здатністю, схожою на уміння актора чи політика під час спілкування з натовпом, відповідати настрою і ритму її співрозмовника, що того затягувало в цей вербальний танець, в якому поєднувалися дві особистості. Інґа скромніше пояснювала свої здібності слухати: «Мене захоплюють люди». Чоловікам же своєю увагою Інга повертала почуття впевненості, дарувала відчуття унікальності, на наявність якої в собі вони сподівалися, але жадали підтвердження. Саме так було з Джоном Кеннеді. Недооцінений молодший син, який шукав віддушину у стосунках з жінками, що потребував турботи й опіки, Джон зустрів Інґу, яка дала йому все і навіть трішки більше.

З 1940 року за Інґою Арвад пильно стежило ФБР. Її справа, яку особисто контролював легендарний директор служби безпеки Джон Гувер, налічує 1200 сторінок, серед яких можна знайти телеграми, розшифровки дзвінків закоханої парочки. Цей контроль вимотували Інґу, не давав спокійно жити. До нього додалося увага до їхніх стосунків з боку родини  Кеннеді. Батько Джона, хоч і сам загравав з Інґою, був категорично проти їхнього шлюбу, про який так мріяла Арвад. Американський політикум, консервативний у своїх внутрішніх правилах, не дозволив би Джону рухатися далі, якби він взяв за дружину розлучену протестантку, та ще й підозрювану у шпигунстві. Щоб розлука з коханою не закінчилася скандалом, Джона переводять зі служби у Вашингтоні на військову верф, звідки й почнеться його героїчне сходження на політичний Олімп. Вони розірвуть стосунки  в 1942 році, але ще кілька років будуть підтримувати листування, Джон спробує реанімувати їхнє кохання, але Інґа не погодитися. Подорослішав та усвідомивши, що за все в цьому світі треба платити, вона зосередиться на створенні родини, прагнучи виховати дітей людьми, які були би позбавлені нещирості, з якою Інзі довелося стикнутися у світі великих грошей, популярної журналістики і, що найгірше, у стосунках з чоловіками і після Джона.. 

Але найголовніше з ними все ж сталося - стосунки, що не закінчилися щасливо, проте допомогли сформувати яскраву особистість Кеннеді, а Арвад подарували усвідомлення подальшого життєвого шляху.

Книга Скотта Ферріса - захоплююче чтиво для тих, хто цікавиться історією з людською подобою. В її основі не просто факти, а ідея дати альтернативний погляд на відомих особистостей, які десятиліття залишаються заручниками шаблонів і стереотипів. І хто знає, можливо, за кілька років ми читатимемо щось аналогічне про вже українських діячів і ньюзмейкерів, але не з позиції пліток і пересудів, а як спостерігачі за творенням людини, що має право на свої власні зради, перемоги і почуття.+

Анастасія Герасімова