Однак космос завжди залишається поряд. Він є джерелом натхнення, романтичною метафорою, далекою мрією і водночас близькою реальністю, загадкою, але і об’єктом досліджень. З нагоди дня космонавтики Yakaboo і БараБука проглянули 5 дитячих книжок, дія яких пов’язана з космосом, і дізналися, чому автори використовували позаземний простір у своїх творах та як змінювалося його зображення впродовж 20 століття.

Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц», 1943

Філософська казка про хлопчика з астероїда Б-612 вперше побачила світ у 1943 році. Персонаж, який у буквальному сенсі впав із неба, дозволив читачам освіжити погляд на звичні, усталені поняття і стосунки. Простими словами Сент-Екзюпері проговорив про владу і накопичення, шанолюбство і пияцтво, і разом з тим – про дружбу, любов і турботу, про те, що серйозні речі можуть бути неважливими, і про те, що найголовніше не побачиш очима.

Космос в цій казці використано в афористичному сенсі, без дотримання достовірності фізичних фактів. В цьому творі марно шукати знань про закони всесвіту – лише планета ліхтарника дозволяє довідатися, що чим швидше тіло обертається навколо джерела світла, тим коротшими стають там дні і ночі. Однак зовсім не тому «Маленький принц»  вже понад 70 років не втрачає своєї актуальності.

Микола Носов «Незнайко на Місяці», 1965

Третя частина історії про коротунчиків з’явилася через чотири роки після першого космічного польоту Юрія Гагаріна. Стрімкий розвиток космічної галузі та, чого вже приховувати, конкуренція в цій сфері між СРСР та США не оминули сторінок літератури, у тому числі дитячої. Тож поки до висадки американських космонавтів на Місяць ще лишалося трохи часу, радянський письменник відрядив туди своїх персонажів, і всі ми добре знаємо, що побачили там Незнайко та його друзі.

Ця книжка поєднала в собі дрібку наукових фактів (наприклад, про невагомість та пов’язані з цим феномени) та чималу порцію вигадки, і це цілком відповідало настановам радянської педагогіки: дитяча книжка мала одночасно навчати і розвивати технічну фантазію. Третьою домінантою дитячої літератури СРСР була її виховна місія, і тут «Незнайко» також чудово впорався: віддалений простір дозволив Носову змалювати справжнісіньку антиутопію з недвозначними натяками щодо того, кого із земних прототипів автор мав на увазі. Таким чином трилогія про Незнайка отримала цілком завершений ідеологічний вигляд: соціалістичне теперішнє в першій частині, світле комуністичне майбутнє у другій та страшний привид капіталізму в третій.

Умберто Еко «Три космонавти», 1966

Майже одночасно з «Незнайком на Місяці»  з’явилося оповідання італійського письменника і філософа Умберто Еко – проте наскільки відрізняються ці два видання!

На початку «Трьох космонавтів»  письменник подає спрощену історію космічних досліджень – про те, як крок за кроком люди наближалися до космічного простору, запускаючи туди то супутник, то ракету, а то й собак. Але далі історія відходить від реальних подій і набуває афористичного присмаку. Коротка оповідка про трьох земних космонавтів розкриває, як непорозуміння і страх роз’єднують людей, і як спільні цінності долають всі розрізнення. Так само, як і Сент-Екзюпері, Еко промовляє до читача простими словами, але саме їм вдається пройти крізь нашарування упереджень: «Якщо дві істоти різні, це ще не означає, що вони мусять бути ворогами».

Умберто Еко «Гноми з Гну», 1992

Через чверть століття після «Трьох космонавтів»  Умберто Еко написав ще одну дитячу історію, в якій знову відправив людину в космос. Втім, власне космос у «Гномах з Гну» потрібен лише для того, щоб з певної дистанції подивитися на Землю та діяльність людей на ній. В цій оповідці годі шукати наукових фактів про Всесвіт чи історії технічного прогресу. Ми знову повертаємося до космосу як простору очуднення, який дозволяє критично оцінити вплив людини на місце її існування. Якщо в «Незнайкові на Місяці»  інша планета стала простором антиутопії, то тепер сама Земля прикро виглядає у порівнянні з «нововідкритою» Гну. В цій оповідці Еко вже не потребує літературних тропів, натомість він прямо звертається до свого читача: блага цивілізації насправді є доволі сумнівним надбанням, але дещо ми можемо змінити.

Обидві історії “Три космонавти”  та “Гноми з Гну”  вийшли українською у книжці “Три оповідки” у видавництві Laurus.

Люсі Гокінг, Стівен Гокінг «Джордж і таємний ключ до всесвіту», 2007

Від часу перших космічних польотів наука добряче набрала обертів, щодень космос стає ближчим, реальнішим і на пару атомів більш зрозумілим – для дослідників. Але як транслювати новоздобуті знання дітям? Виявляється, що навіть про складні матерії можна говорити простою мовою. Так, у 2007 році з’явилася перша книга, створена у співавторстві письменниці Люсі Гокінг та фізиків Стівена Гокінга і Крістофа Гальфарда, яка відкриває чимало космічних таємниць читачам від 9-ти років.

Серед дійових осіб видання не лише школярі, їхні батьки та вчителі, а й власне Космос – щоправда, в книзі таке ім’я має надпотужний комп’ютер, який здатен відкрити портал у позаземний простір. Втім, не самим лише космосом цікава ця книжка. Міжпланетні мандрівки Джорджа й Енні тісно переплелися з детективною лінією, науковою та екологічною складовими, ба навіть тема булінгу знайшла місце в цьому коктейлі. По суті, ми бачимо втілення тієї ж настанови, з якою підходив до написання Микола Носов: вкласти в художнє видання для дітей теоретичні знання, виховний аспект та надихнути ним на подальшу діяльність. Разом з тим, екологічна тема дещо співзвучна «Гномам із Гну»  Еко. Прочитати «Джорджа і таємний ключ від Всесвіту»  можна з багатьох точок зору, але в будь-якому разі після знайомства з цією книжкою дитина дивитиметься на зірки новим, більш обізнаним поглядом.