Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Літературний дайджест

10.04.2017|18:41|"День"

Кохання як привід для історичного детективу

Романи Ксенії Заставської «заманюють» читача замислитись над складними питаннями.

Серед численних способів писати на дуже актуальну сьогодні на наших теренах і в нашій літературі тему історичної пам’яті, приватної та родинної історії письменниця Ксенія Заставська знайшла свій. І він виявився досить ефектним. Цей спосіб - поєднання популярної, прозорої жанрової форми, її детективних і любовних ліній зі складними й травматичними історичними питаннями.

Що ж, гідна ідея: специфічний читач, який, може, за інших обставин ніби й не дуже хотів би розбиратись у болючому минулому (точніше - переважно у ХХ столітті), таким чином «заманюється», готується і налаштовується до розмови на непросту тему.

Такими є три романи Заставської, які є сенс розглядати разом. «Талісман кохання», «Veto на щастя» та «STECK. Мережива життя». Цікаво, що в кожному з них головною героїнею є активна, рішуча жінка - чергове свідчення поступових суспільних змін і поступового утвердження гендерної різноманітності в літературних конструкціях, особливо в згаданих жанрах, які славляться деякою консервативністю. Між іншим, це зовсім не заважає героїні паралельно з історичними розслідуваннями прагнути абсолютно класичного романтичного кохання (і, врешті, його зустрічати!).

Отже, активна жінка стикається з історією. Через соціальні стереотипи, які рекомендують «другій статі» триматися від історико-політичних питань подалі, спочатку вона не дуже орієнтується в темі, але швидко все надолужує. Так, у романі «STECK. Мережива життя» вона купує для бабусі старе піаніно і знаходить у ньому щоденник польською мовою. В ньому розповідається жахлива історія дівчини, депортованої з Західної України під час Другої світової війни. Зацікавившись цим сюжетом, героїня невдовзі відкриє історичну таємницю, пов’язану з її власною родиною.

У «Veto на щастя» аналогічне історичне детективне розслідування проводить дівчина, яка випадково опинилася в Острозі (дізналася, що чоловік її зрадив із подругою, і поїхала світ за очі на першому ж потязі, що трапився на вокзалі). Історія місцевих «Монтеккі та Капулетті», українського й польського шляхетських родів, пов’язаних і ненавистю, і коханням, ховає в собі не лише ці одвічні пристрасті. Вона висвітлює не вельми привабливі сцени давнього українсько-польського протистояння, відчайдушну боротьбу між українським підпіллям і радянськими військами та спецслужбами. І робить це часто не шаблонно, а показуючи неоднозначні моменти на зразок кохання між запеклими ворогами, зображуючи і добрі, й ниці вчинки представників різних політичних і збройних сил. Хоча розставляє акценти однозначно: хто є загарбником, а хто воює на своїй батьківщині. Годі й казати, що пошуки закінчуються генеалогічними відкриттями та новим шаленим коханням.

Нарешті, події «Талісману кохання» починаються в щойно захопленій Радянським Союзом Литві на початку Другої світової. Юна і наївна дівчина переживає роман із викладачем, який приїхав з Москви. Непомітно для неї ці стосунки стають небезпечними, а події загострюються, на обрії з’являється німець, розчарований у нацизмі - і в усьому цьому доведеться по-справжньому розбиратися й орієнтуватися...

Відзначу (і це не дивно), що непрості теми і нюансований підхід до них Ксенії Заставської знайшли відгук не лише в Україні, а й в інших краях Центрально-Східної Європи, де ХХ століття теж залишило по собі море крові та ще більше нерозв’язаних вузлів-загадок. Тож ці романи вже побачили світ не тільки українською, а й польською, литовською, угорською та іншими мовами.+

Олег КОЦАРЕВ



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери