Розкажіть про момент, коли зрозуміли, що ви вже письменник?

Я зрозумів, що я письменник у той момент, коли в невеличкому містечку на Львівщині під час презентації книжки (а мав я тоді її тільки одну) дуже серйозна дівчинка років десяти спитала у мене, чи знав я особисто Лесю Українку! Я мало не вдавився слиною, але одразу з гордістю відчув себе причетним до племені творців літератури! 

Що ви зараз читаєте? Розкажіть про три останні найцікавіші прочитані книжки.

Саме зараз читаю книгу Андрія Куркова «Віктор Ющенко – українська загадка номер один» . Вона випадково потрапила мені на очі і зацікавила назвою. Перед тим прочитав «Сильнодіючі ліки»  Артура Хейлі, які в анотації описані як медичний трилер, і нову книгу Марії Морозенко «Я закохалася». Останню позиціонують як підліткову, але мені, далеко не підлітку, дуже цікаво було її читати, відкриваючи деякі моменти «дівчачого» життя. Була ще зовсім нещодавно класна збірка оповідань закарпатської авторки – Вікторії Андрусів – із прикольною назвою «Дебілка» . Це соковитий текст із цікавими героями, які можуть виявитись твоїми сусідами, різні життєві ситуації.

Де, коли і як ви читаєте?

Читав і читаю, скільки себе пам’ятаю, завжди. Роблю це під час їжі, лежачи, сидячи і іноді навіть стоячи!  Як тільки з’являється вільна хвилина – одразу тягнуся за книжкою. Зараз дуже часто читаю в дорозі, весь час вожу з собою електронну книгу. Буває, завантажую на телефон аудіокниги, тож часу намагаюсь дарма не гаяти!

Чи є у вас певна система для читання? (наприклад, зранку тільки нон-фікшн, або не менш як 50 сторінок на день тощо)

Процес читання у мене абсолютно безсистемний! Я можу місяць читати лише детективи, потім тиждень фантастику, після чого на кілька днів перейти на жіночі романи. Після того перечитати з десяток книг для дітей і одразу переключитись на історії жахів. Іноді читаю по кілька сторінок, а якщо книжка відпадна і маю вихідний, то можу осилити і кілька сотень сторінок.

У вас є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

Ті кілька десятків книжок, які активно мігрують у мене вдома, важко назвати бібліотекою. Як тільки з’явився доступ до електронних книг, я скачав собі три чи чотири великі збірки і дуже багато окремих творів загальною кількістю тисяч із тридцять. У паперовому вигляді купую тільки новинки і після прочитання майже завжди віддаю їх далі – у публічні бібліотеки чи знайомим, а іноді й незнайомим людям. Вважаю, що книги мають вести активний спосіб життя, а насолоджуватись одноосібно гарними корінцями на полиці – не дуже правильно! Іноді книга, що особливо зачепила текстом, осідає на якийсь час, але потім (після другого прочитання) все одно продовжує свій рух до інших читачів.

Які книжки до вподоби більше, електронні чи паперові?

Якщо чесно, то різниці ніякої не бачу. Книги є цікаві і нецікаві, а в якому вони вигляді – мені абсолютно байдуже. За останні кілька років (у зв’язку з великою кількістю різноманітних поїздок) більше люблю електронні, тому що вони зручніші в користуванні. Маю на «читалці» кілька тисяч, різних жанрів, тому моя «бібліотека» завжди зі мною!

Розкажіть про декілька книжок, які стали ключовими у вашому житті, які щось змінили?

Першою кардинальні зміни у моє життя внесла дуже популярна серед деяких категорій людей книга під назвою «Абетка» , адже після близького знайомства з нею я почав читати! Другою причиною великих змін була книга С. Гридіна «Федько, прибулець з Інтернету». Саме завдяки їй я почав писати книжки і несподівано для себе й всіх оточуючих перетворився на письменника.  Інші книги (наприклад, Джека Лондона або Фенімора Купера в дитинстві) змінювали мене лише на деякий час, заставляючи мріяти про якісь неймовірні пригоди і екстремальні професії. З віком здатність книг впливати на життя людини чомусь зменшується.

У вас є улюблена цитата?

Мені дуже подобаються книги Люко Дашвар і саме цитату з її «На запах м’яса» на сьогодні вважаю улюбленою: «Коли нема особистого, вимушена гратися в особистість».

Ви любили читати в дитинстві? Яка книжка була найулюбленішою?

Читати в дитинстві я дуже любив і почав те робити з 5–6 років. У школі мені було спочатку нецікаво, бо мої однокласники ледь могли зліпити докупи рядки про маму, яка миє раму, а я вже читав «серйозну» літературу!  В другому класі намагався осилити «Декамерона», але він тоді чомусь не пішов. Спочатку зачитувався казками. До цього часу пам’ятаю затерті збірки латиських і українських народних казок. Потім були історії про Незнайка, хороброго Дзвіночка і Баранкіна, який не хотів бути людиною. Найулюбленішою з дитинства вважаю книгу Ільфа і Петрова «Золоте теля». Вона, можливо, не зовсім дитяча, але прочитав я її років в дванадцять, з того часу багато разів перечитував і щоразу відкривав щось нове.

Яку з книг востаннє радили другу чи знайомому? І чому?

Нещодавно радив своєму товаришеві прочитати книжку Люко Дашвар «ПоКров». Зробив це з двох причин. По-перше, всі книги цієї авторки мені подобаються і я в них впевнений. По-друге, цю книжку сам досі не спромігся прочитати, все часу не вистачає, тож хотів таким чином пришвидшити цей процес, аби потім не впасти обличчям у багнюку при обговоренні.

У чию домашню бібліотеку вам було б цікаво було зазирнути, і чому?

Чомусь є бажання зазирнути до домашньої бібліотеки Андрія Кокотюхи! Він пише настільки різноманітні книги, що дуже хотілося б знати, що він читає і які твори надихають його до писання.

Топ-5 книжок від Сергія Гридіна на усі випадки життя:

Ільф і Петров «Дванадцять стільців», «Золоте теля»  – для гарного настрою;
Сергій Гридін «Федько, прибулець з інтернету» – для залучення дітей до читання:);
Макс Кідрук «Мексиканські хроніки» – для «смачного» читання;
Ліна Костенко «300 поезій» – для душі;
Деніел Кіз «Таємнича історія Біллі Міллігана» – для контролю над собою.