Re: цензії

Доступно й емоційно — про трагічну історію ХХ століття та про таємниці історій родинних розповідають три романи одеської письменниці Ксенії Заставської, що побачили світ не лише українською, а й литовською, німецькою, угорською, словацькою та польською мовами.

Ці три книжки добряче пов’язані між собою.

Тема приватної історії на тлі буревіїв «великої» історії Центрально-Східної Європи («кривавих земель», за визначенням Тімоті Снайдера) залишається одним із головних літературних трендів України і не лише України.

Ксенія Заставська пропонує познайомитися з нею через такі собі «родинні детективи».

У «Талісмані кохання» дія відбувається у Литві. Наївна, далека від політичних і воєнних перипетій дівчина з Каунаса раптом опиняється в самій гущині протистояння більшовицького і нацистського тоталітаризмів, що розгорнулося на території Литви — так само, як і на території України.

Їй доведеться приймати швидкі рішення, розбиратися, хто правий, а хто винуватий, і навіть певною мірою відновлювати справедливість, наскільки це взагалі можливо у «кривавих землях».

У романі «STECK. Мережива життя» все закручується навколо старовинного фортепіано, купленого головною героїнею для своєї бабусі — колоритної одеситки.

За нього, мов за якір, зачіпаються сюжети мародерства радянських бійців в окупованій Німеччині, нестерпні події депортації поляків та українців із Західної України, опір балтійських «лісових братів» і багато інших скелетів у шафах Радянського Союзу, що про них чимало людей дізнаються лише в наші дні.

Героїня книжки «Veto на щастя» випадково потрапила до славного українського міста Острога.

Тут, щоб відволіктися від особистих негараздів, вона почала розплутувати історію нещасливого кохання хлопця і дівчини з двох волинських шляхетських родів — польського та українського.

І поступово дізнається чимало для себе нового: про боротьбу УПА з радянською владою, про трагедію етнічних чисток, про жахи репресій, а потім, абсолютно несподівано, — і про власних предків, які дивним чином причетні до тієї загадкової історії.

Усі три книжки Ксенії Заставської об’єднують помітні спільні риси. По-перше, це згадані вже історичні та генетичні ребуси або, краще сказати, пасьянси.

Їх напрочуд і на заздрість усім читачам успішно розгадує, розкладає та розв’язує головна персонажка — активна і сильна, але часом на перших порах трохи наївна (надто в питаннях історії) білява красуня.

І, що дуже важливо, вона неодмінно знайомиться з романтичним, вихованим, бажаним і просто ідеальним чоловіком! Якщо це знайомство відбувається після болісних розчарувань і втрат — що ж, тим потужніший ефект.

Так і формується цей коктейль, такий собі фірмовий стиль письменниці Заставської. Хвилюючий і болючий історичний епос у ньому сполучається з романом про кохання.

Легка і популярна форма межує зі складними історичними питаннями та моральними проблемами.

Цікаво, що всупереч поширеній практиці жанру, Ксенія Заставська працює не так із стереотипами, як із їх подоланням, і не уникає складних запитань, неоднозначних життєвих ситуацій.

До прикладу, в епізодах про бої між УПА, Армією Крайовою та радянськими силами згадуються не лише подвиги, а й непривабливі дії кожної сторони.

Часто в Заставської з’являються й образи кохання чи дружніх стосунків між ворогами, що руйнують таким чином шаблонне чорно-біле розуміння подій двадцятого століття.

Зрештою, життя завжди складніше за пропаганду, навіть якщо це наша пропаганда.

Так проста й емоційна лінія кохання допомагає в цих книжках поширенню історичного знання.

А історія показує, як незалежно від того, що за часи настають навколо, людина все одно продовжує прагнути простого щастя, тепла і любові.

Олег Коцарев