1. Розкажіть про себе та свій творчий стиль.

О, я довго йшла до того, щоб почати займатися ілюстрацією. Почну вже зі середини. З галереї. Кілька років тому створила одну з найбільших галерей у Львові, де одночасно проводилося по три різноформатні виставки… І весь той час, поки цим усім займалася, шукала, досліджувала, організовувала, ставила собі безліч питань – чому на одні роботи цікаво дивитися й бути поруч із ними, а на інші – ні, чому одні роботи купують, а інші минають, чому одні роботи можна розглядати цілими днями, а інші – ні, і так далі….

А ще ставила питання собі – чому я сама не малюю. І от, лише прочитавши книжку «Шлях художника» Джулії Кемерон, де авторка наголошує, що галеристами, критиками, мистецтвознавцями стають ті, хто сам не наважується малювати, я все зрозуміла. Тож я взяла і… наважилася. Закрила галерею й усілася малювати. Єдиного досі не розумію – чому так пізно?)))

Стосовно стилю. Не впевнена, що маю конкретний і дуже впізнаваний стиль, про який можна категорично заявити – ось воно. Увесь час у пошуку, аналізі, вдосконаленні.  Люблю орнаментику, народне мистецтво й добру композицію, тож ці речі мають місце в моїх роботах. Люблю пастельність, нюансність і багато кисню…

2. Назвіть книжки, які ви проілюстрували.

2014-2016

«Казка про Майдан» (Видавництво Старого Лева, 2014)

«Таємничий обід» (Видавництво Старого Лева, 2014)

«Таке цікаве життя» Іри цілик (Видавництво Старого Лева, 2015)

«Павлинка і пташиний брат» Михайла Слабошпицького («Ярославів Вал», 2015)

«Зайчикове щастя» Лариси Ніцой («Чорні вівці», 2015)

«У царстві Лева» Любові Відути («Чорні вівці», 2015)

«Лариса і Архімед» Оксани Думанської («Піраміда», 2016)

«Пливи, рибо, пливи»  Сергія Жадана («Чорні вівці», 2016)

 3. Чи є улюблена техніка? Яка?

Починала працювати акварелями й кольоровими олівцями, але дуже швидко перейшла на комп’ютерну графіку.

Працюю за планшетом переважно. Люблю комбінувати, колажувати та найбільше люблю олівці. Простий. Кольорові.

4.  Опишіть ваше робоче місце.

Це кімната в квартирі. Майстерню вона нагадує хіба тим, що в ній всюди, на підлозі теж, стоїть багато полотен з моєї колекції живопису сучасних художників. Стіл розвернутий до вікна так, що видно частину міста, дахи й багато неба.

У мене нема хаосу, творчого безладу, які дуже часто є ознакою майстерні. Єдине: біля столу стоять стосики альбомів, якими я час до часу надихаюся.

5. Що надихає вас до роботи? Що заважає?

Надихає все! Усе, що можна побачити, почути, торкнути. Це завжди спонтанні речі – уривок вірша, гарна усмішка, колір пелюстки звичайного калачика, запах моху, смак чорниці…

Заважає невміння казати «Стоп», спинитися, коли роблю й знаю, що воно мені не подобається, не цікаве, неоплачувальне).

6. З якими темами для дитячої книжки вам подобається працювати? Чому? З якими темами не подобається? Чому?

Завжди по-різному. Якщо мені самій цікава тема, над якою працюю, то й ілюстрації виходять зовсім інші – енергетичніші, мабуть. Страшенно подобаються виклики. Як от зробити різдвяну книжку для дітей в парі зі співачкою Уляною Горбачевською, щоб та була і канонічна, і сучасна водночас, а ще й така, якої досі ніхто не робив.

Тема війни не те що не подобається… ні. просто важко. Коли ілюструвала першу таку, то вкінці просто розплакалася… а не подобається – коли в мене чомусь не відбувається занурення в текст…

7. Що для вас значить термін «книжка-картинка» (книжка в малюнках)? 

Це такий проект, до якого хочеться повернутися знову й знову. Це проект, який ставить більше запитань, аніж дає відповідей. Це проект, який хочеться завжди мати перед очима. Це також  насолода. Але передусім – можливість хоч ненадовго побути «тут і зараз».