На процесі Франко вголос заявив про свої соціалістичні переконання. 22-річний Іван Франко повернувся зі в´язниці 5 березня 1878 року. Виключений з університету, з товариства "Просвіта", бойкотований обома таборами галицької він вже тоді став символом передової журналістики.

У 1875 році 19-річний Іван Франко отримав стипендію з фонду Гловінського і восени того ж року записався на філологічне відділення Львівського університету. Стипендія надавалася до закінчення навчання. В перші університетські роки відбулося самовизначення Франко як українського діяча прогресивного соціалістичного спрямування. Він подружився з Остапом Терлецьким і Михайлом Павликом, зав´язав листування з Михайлом Драгомановим, в той час перебували в Женеві.

Франко увійшов до складу редакції студентського журналу "Друг". Під впливом Драгоманова Іван Франко зі своїми товаришами стали міняти напрям журналу, виступати за заміну штучного "язичія" живою українською мовою. За його участю було видано літературний альманах "Дністрянка" (1876) - одне з перших демократичних видань в Галичині після тривалого періоду застою. Активна громадська діяльність стала приводом до арешту і ув´язнення Франко в червні 1877 року.

А взимку наступного року влада організувала суд над Іваном Франком і його однодумцями. Дев´ять місяців ув´язнення стали для письменника великим випробуванням на громадянську стійкість. І під час слідства, і на суді він тримався мужньо. Незважаючи на невеликий термін покарання, його наслідки для Франка були дуже серйозними. За законом людина з судимістю не міг стати вчителем. До того ж у Франка відібрали стипендію. Під час ув´язнення він сильно застудився, що пізніше позначилося на його здоров´ї. До того ж до всіх нещасть священик Михайло Рошкевич (батько Ольги Рошкевич, нареченої поета) відмовив йому в руці дочки, заборонивши їй бачитися і листуватися з "злочинцем". Їх шлюб так і не відбувся.

Хоч від Івана Франка та його товаришів після виходу з в´язниці відсахнулися керівники львівських громадських організацій, він не опустив рук. Активна літературно-публіцистична діяльність була перервана другим арештом в березні 1880 року і тримісячним ув´язненням. У 1889 році письменникові довелося пережити ще один арешт за зв´язок з групою київських студентів, які прибули в Галичину.

У 1890 році з ініціативи Івана Франка та Михайла Павлика була створена Російсько-українська радикальна партія (РУРП) - перша політична партія на українських землях. Франко став її першим головою і одним з головних ідеологів. Однак у 1899 році він вийшов зі складу РУРП та приєднався до Української національно-демократичної партії. Казав, що відчуває себе "перш за все русином, а потім радикалом". Активну участь в політичному житті письменник припинив в 1904 році.

Ольга ВАСЬКІВ