Уже п’ятою за ліком антологією поповнилася серія «Наші 20-ті» від видавництва «Темпора».

 

Раніше вийшли друком збірки: детективів «Постріл на сходах», любовного роману «Беладонна», репортажистики «Шляхи під сонцем» та збірка репортажів Майка Йогансена «Подорожі філософа під кепом».

 

У новинці ж із назвою «Атом у запрязі» зібрано наукову фантастику, що теж була повноцінно представлена в нашій літературі 20-х років XX століття. 

 

Антологія унікальна тим, що презентує перші твори української наукової фантастики, які не перевидавали майже сто років.

 

До неї увійшли три романи: «Атом у запрязі» невідомого автора, який вибрав собі колективний псевдонім Блюм і Розен, «Азіатський аероліт» Івана Ковтуна та «Ідуть роботарі» Володимира Владка.

 

Презентували книжку упорядниця Ярина Цимбал та редактор Олександр Стукало. 

 

Автори в антології зібрані різні, зокрема щодо їхньої особистої та письменницької долі. Якщо невідомий автор, що творив під псевдонімом Блюм і Розен, так більше нічого й не написав, то Іван Ковтун, що мав псевдонім Юрій Вухналь, у 20-тi роки уславився як гуморист, а також писав для дітей.

 

«За участь у терористичній організації» 1937-го його було засуджено до найвищої міри покарання, того ж року письменника розстріляли.

 

Володимир Владко, справжнє прізвище Єремченко, за словами упорядниці антології Ярини Цимбал, прожив довге і щасливе життя.

 

На читачів збірки чекає світ фізики й хімії, що не позбавлений захопливого сюжету та карколомних пригод, мандрівка до місця падіння Тунгуського метеорита (за тодішніми визначеннями — аероліта) в Сибіру, насичена фантастичними пригодами, та твір про роботів — роботарів, написаний через 15 років після того, як Карел Чапек придумав слово «робот».

 

«Ідуть роботарі» Владка видано за текстом 1929 року, бо потім автор його переробив і твір уже вийшов під назвою «Залізний бунт».

 

Тож читачі «Атома» мають змогу ознайомитися з первісним текстом, тим, що 1929 року здобув премію на всеукраїнському конкурсі.

 

«Роман Чапека переклали російською, і там роботи фігурували саме як роботарі, і вже з російського перекладу, очевидно, Владко запозичив це слово — «роботарі».

 

Водночас воно добре поєднує слова «робітник» і «робот», — розповідає Ярина Цимбал.

 

Щодо особливостей наукової фантастики 20-х років, то письменникам закидали, зокрема, те, що в них було мало науки.

 

Тодішній літературознавець і критик Мирон Степняк-Ланшин, маючи дві вищі освіти, легко знаходив хиби в українських фантастів, проте чи такою важливою є наукова достовірність, коли йдеться про насамперед художній твір?

 

Сучасний літературознавець Ростислав Семків, порівнюючи твори письменників 20-х років, каже, що науки в них більше, аніж, на­приклад, у текстах 50-60-х років, і що напевне в них було — це бажання все науково обґрунтувати. 

 

Задосить науки в цих текстах і для упорядниці Ярини Цимбал. А ще важливо, що там є цікаві сюжети, захопливі оповіді і неабияка письменницька уява.

 

«В українських письменників уява працює в глобальному масштабі. Автори дозволяють собі мислити ширше. І збірка це засвідчує. Їхня сміливість уявляти була дуже великою», — каже Ростислав Семків. Історія нашої літератури яскраво показує, чим обернулася та сміливість для багатьох із них. Не можна ці перші науково-фантастичні твори назвати й заідеологізованими. Якщо вона й була та ідеологічність, то, за словами Ростислава Семківа, «ненав’язливо-наївна, бо цим авторам не дали розвинутися — вони не встигли вийти на свій рівень сили». 

 

Упорядники антології планують видавати другу частину наукової фантастики 20-х років, бо вся в один том не помістилася.

 

На вимогу видавців два твори зі збірки вилучили, бо книжка вже була нечитабельною через чималенький розмір і просто б не поміщалася в руках.

 

Тож те, що не помістилося, читач знайде у другій частині — там буде наукова фантастика Юрія Смолича, Володимира Ґадзінського та Володимира Владка.

 

Щодо інших планів на майбутнє, то упорядники запевняють, що на цьому 20-ті роки не вичерпуються — тодішня література багата на різні жанри, причому представлені вони дуже якісно.

 

До «Книжкового арсеналу» в Києві планують видати антологію жіночої прози — романів, написаних жінками для жінок. А восени, до «Львівського форуму», мають підготувати антологію пригодницького роману.

 

Тож читачеві буде що відкривати в українській літературі. І головне, що бажання таке він має. Упорядники розповідають — лише рік минув відтоді, як було представлено першу збірку «Постріл на сходах» — її накладу вже немає.