Богдана – фанатка книжок і Різдва, я теж. У нас є трохи різдвяної класики, трохи модерну, багато зворушливих історій із проникливими ілюстраціями, є навіть смішні. Є різдвяний детектив із ілюстраціями в стилі pop-up. І жодної такої книжки, на яку я могла б сказати: ну от, ця - ідеальна; коли знову поїдемо кудись далеко в різдвяний період, достатньо взяти лише її. 

Усе тому, що мені (і Данусі, за її власними словами, теж) хочеться, щоби різдвяних книжок було багато. І різних. Найголовніша Різдвяна історія настільки глибока й досконала, настільки повна й розмаїта, що відтворити її чи дорівнятися до неї неможливо. Тож майже щовечора у цей Адвент ми запалювали свічки й читали біблійну історію народження Спасителя (чергуючи оповіді з Євангелій Матвія та Луки). Я запаслася переказами різдвяної історії з наліпками й шопкою, щоби Богдана могла сама переповідати її зміст, граючись «у будиночок», переставляючи героїв, говорячи за них – усе це вона страшенно любить.  

Однак усі решта книжки – і про Різдво Чарлі Брауна, і про улюбленого баранчика Рассела (ну й про Сплета йому до компанії!), і про дідуся Петсона з Фіндусом, і про тварин взимку, і про сніговиків-сніжкові війни-подарунки для голодного ведмедя, про арахісове Різдво містера Пінатса і про сердешного Скруджа – словом, про весь розмаїтий набір святкових і не дуже персонажів також ішли «на ура». Обклавшись подушками й численними м’якими ведмедями, ми читали вголос – і цим уже створювали собі особливу атмосферу. Ми обговорювали прочитане в ключі історії народження Ісуса – і цим святкували Адвент. Ми надихалися прочитаним, готували подарунки голодним пташкам, підписували листівки, пекли медівника чи смажили хрусти втомленому після роботи таткові – і так долучалися до щедрого духу Різдва.  

До речі, цьогорічні «Перше Різдво» Дзвінки Матіяш і «Маленька книжка про любов» Ульфа Старка теж опинилися серед наших улюблених святочних видань – тих, які захочеться возити за собою, мандруючи на Різдво.  І хай вони зовсім різні, але саме так і має бути. Бо набір різдвяних книжок – це той самий різдвяний стіл для душі, а кожному ж із нас хочеться, щоби він був багатим на барви, запахи, смаки й текстури. І щоби всього було вдосталь – гарячого, холодного, солоного, пряного, гострого й солодкого. Зрештою, для чого ще зимові вечори підходять так добре, як не до веселого читання вголос під ковдрою у світлі гірлянд і свічок?

Надійка Гербиш