«Все або нічого» — саме таке життєве кредо в головної героїні роману Олексія Волкова. Письменник відразу попередив читачів про те, що нова книга — свого роду експеримент. Вперше автор зробив жінку головною героїнею. Він спробував прослідкувати й зрозуміти жіночу психологію, потім замаскував усе це в гострий сюжет. Наскільки добре це вийшло — треба думати.

Обкладинка книги доволі простенька, зате в ній немає нічого зайвого. Відразу можна зрозуміти, про що піде мова. Зараз мінімалізм популярний. Трохи дивує анотація, адже в ній практично нічого не сказано про сюжет, лиш те, що вперше в романі Волкова головною героїнею стала жінка. На цьому акцентована дуже велика увага. Ну, тим цікавіше читати!

Технічна робота з текстом залишає бажати кращого. Перше, що впадає в очі — велика кількість лапок. Іноді вони дійсно доречні, але в багатьох випадках просто ні до чого. Регулярно проскакують як пунктуаційні, так і орфографічні помилки. Авторський стиль письменника досить цікавий, тому до художньої складової тексту немає жодних зауважень.

Книга розрахована для більш молодої аудиторії. Волков говорить з молоддю на її ж мові, часто вживає сленг. Дивно, що автор навіть не вказав місто, в якому розгортаються події. Та й взагалі, письменник не дуже багато часу приділяв географії.

Починається все з того, що Ірина (без прізвища) випадково відправляє повідомлення на чужий номер. Як не дивно, їй відповідають. З цього моменту розгортається перша частина роману — та, яку можна назвати драматичною. Друга половина, детективна, значно менша як за розміром, так і за динамікою подій.

Ірина знайомиться з Олегом, який перебуває по «ту сторону» монітора. Вона розуміє, що, можливо, вперше закохалась, і відчуває до цього чоловіка найтепліші почуття. Попри це, вони не поспішають побачитися. Далі з ними обома доля зіграє цікаву авантюру, і не один раз. Через свій характер і постійну жагу до збагачення, жінка зв’яжеться з дуже небезпечними людьми. Як це завжди буває, вибиратися доведеться власними силами. Принаймні, Ірині так здається.

Головна героїня — сильна жінка. Вона практично за власним бажанням втягує себе в небезпечну гру, з якої не кожен чоловік зміг би вибратись. Дуже цікаво спостерігати за тим, як вона холоднокровно вирішує проблеми, від яких залежить її життя. Представники сильної статі, можливо, трохи розчаруються, тому що «екшену» тут небагато. Автор все-таки вирішив зробити ставку на драматизм та жіночу психологію, і, можливо, дарма.

Зазвичай, для того, щоб прослідкувати людську психологію, письменники беруть персонажів з народу. Головна героїня Волкова відразу нагадує бізнес-леді, як далека від мирських проблем. Це забезпечена жінка, яка хоче усього й відразу, зносить все і всіх на своєму шляху, вдягається в найкращий одяг, хоче найкрутіший автомобіль. Звичайно ж, того самого вона вимагає від чоловіків. Таких персонажів ціла низка, причому в різних жанрах літератури. Її переживання, постійні стреси та навіть логіка — все це вже давно описано іншими авторами. За усіма параметрами Ірина підходить під вислів «багаті теж плачуть».

Навряд чи автор відкрив щось нове в плані жіночої психології. Шістдесят відсотків роману присвячено роздумам головної героїні. Помітно, що письменник дуже старався найточніше передати переживання й емоції Ірини в кожній ситуації, але, знову ж таки, нічого такого, про що б не знали читачі. Можливо, якби небезпека тривала довше хоч на кілька розділів, можна було б оцінити вигадану жінку по іншому, а так її образ — це просто загальновідомий факт.

Сергій Завалко