Торік «Коронація слова» започаткувала спеціальну відзнаку від БараБуки, яку разом із сертифікатом на інформаційну підтримку отримав Кузько Кузякін за твір «(Я × трамвай + зоопарк)2». Песик-читака не забув про свою обіцянку і чекав, поглядаючи на видавців, коли ж ті нарешті видадуть збірку з відзначеними оповіданнями. Й ось до цьогорічного «Книжкового Арсеналу» у харківському видавництві «Віват» світ побачило видання із застережним написом «Обережно! У книжці водяться таргани!».

Того ж 2015 року твір також увійшов до короткого списку конкурсу «Новая детская книга» в номінації «Дитячі вірші та казки».

«(Я × трамвай + зоопарк)2» – друга книжка Кузька Кузякіна у віватівській серії «Мрійники». Раніше вийшли казки про дівчисько з палацу «Кожен може стати принцесою». Обидві щедро та весело ілюстровані Інною Черняк. Художниця тонко відчула гумор письменника та майстерно відтворила веселий настрій у кумедних малюнках. Яскравими вдалися образи головного героя та інших персонажів (волохатих і не дуже). Кожна тваринка, від слона до таргана, неповторна. На їхніх обличчях (і мордах також) легко читаються емоції: радість, розпач, здивування, страх і навіть любов. Саме такими діти бачать наших менших братів і решту навколишнього світу. Дитяча фантазія та уява здатні розфарбувати будь-які буденні історії та перетворити їх на чарівні пригоди.

Тож стає зрозумілим, чому оповідання вийшли в серії «Мрійники». Адже саме такі історії до вподоби молодшим школярам, які не проти й самі нафантазувати всіляких небилиць про драконів і подорожі в часі. Тут вам і порятунок тарганів, і пробите колесо трамвая, і польоти на дир-дир-дир-р-р-р-драконі, і волохаті квартиранти, дуель і навіть любов.

До збірки ввійшло 14 оповідань, які не об’єднані спільним сюжетом, проте мають одного головного героя. Це звичайнісінький хлопчисько, молодший школяр, однолітка з тими, хто є цільовою аудиторією видання. Саме такі малі бешкетники 1-2-3-4 класів здатні на сумнівні проте веселі «подвиги»: підгодовувати тарганів у себе в шафі недоїдками, підкладати кнопки на трамвайні колії, викручувати лампочки в під’їздах, проводжати дракона у вирій і навіть закохуватися.

Про закоханих так чи інакше читаємо майже в кожному оповіданні: по-перше, батьки хлопчика безсумнівно люблять одне одного – тато піклується про хвору маму, а вона натомість викликає його на дуель водяними пістолетами. По-друге, оповідання «У трамвая колесо» не лише про капость із кнопкою, яку підклав малий розбишака, а й про любов між учителькою та неграмотним водієм трамвая. Ну і нарешті, сам головний герой уже не раз закохувався. Спершу він кохав старосту Настю: «Раніше ж я також закохувався в Настю. Було це в третьому класі. По одному разу в листопаді й квітні». Потім іншу Настю, «не ту, із якою ми вчилися в одному класі… Ця Настя була така вродлива, що дивитися на неї я міг тільки крадькома. А заговорити й геть духу не вистачало. Ми навіть не були знайомі. Я не знав, у якій школі вона навчається і де мешкає. А запитати дуже боявся».

Пригоди, в які потрапляє малий вигадник, можна поділити на ті, які певним чином пов’язані зі шкільним життям, і ті, що відбуваються за його межами. У шкільних історіях ідеться не лише про уроки, вчителів і стінгазети, а й про першу любов і справжню чоловічу, тобто пацанячу, дружбу. З інших ми дізнаємося про тарганів і грушу, про дуель батьків, про жирафів Оксану, Радка та інших волохатих квартирантів тощо. Усі оповідання читаються напрочуд легко, проте так само легко і забуваються – чим не ідеальне чтиво для відпочинку маленьких мрійників 

 Анастасія Музиченко