Хоча він був значно старший за мене. Я, звісно, не міг наважитися "тикати" до такого авторитетного майстра. У 1968-му році я прочитав його роман "Мальви", який справив на мене найглибше враження. Ніколи не думав що із його автором матиму дружні взаємини", - про це у коментарі для Gazeta.ua./a> розповів письменник Василь Шкляр.

"Іваничук був мабуть наймогутнішим українським письменником у царині історичної прози. Звісно у нас були визначні автори. Але під час радянського періоду вони йшли на певні компроміси і іноді грішили перед правдою. У Іваничука такого не було. У романах "Манускрипт з вулиці Руської" та "Черлене вино" він обрав історичну тему у якій почувався дуже впевнено", - зазначив Шкляр.

За його словами, в українській літературі майже не було романів про УПА, таких як "Вогненні стовпи" Іваничука.

"Тема здавалося б популярна, але художні книжки про українських повстанців можна перерахувати на пальцях однієї руки. Мені здається, назва книги найбільше підходить для характеристики самого автора. Він сам був вогненним стовпом, який тримав небо української літератури. Людини уже немає, а його світло залишилось з нами назавжди. Іваничук мав в українській літературі свій власний простір, який не перетинався ні з чиїм. Це був самобутній письменник з власним стилем і баченням. Тим він для нас дорогий", - підкреслив Василь Шкляр.