У день народження письменниці пропонуємо 5 важливих книжок, які справді здатні перепрограмовувати свідомість.

1. І знов я влізаю в танк…, «Комора», 2016

Остання книжка Оксани Забужко — це збірка актуальної публіцистики, а саме статті, есеї, інтерв’ю та спогади, написані й опубліковані в 2012-2016 роках.

«Саме того року я вперше навіч побачила війну — в її «утробній», інформаційно-віртуальній формі: такою, якою її для нас вирощували в російських «політтехнологічних» колбах — і вживлювали нам у мозок, кажучи іншим рядком із того-таки вірша, «з увімкненого й вимкненого, з отворів і розеток…» — розповідає письменниця виданню УП.Культура.

Книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які нині стоять перед українцями.

2. Літопис самовидців: Дев`ять місяців українського спротиву, «Комора», 2014

Книжка, упорядницею якої стала Оксана Забужко, дає змогу доторкнутися до історії в момент її прямого творення.

У книзі зібрано голоси сотні авторів, відомих і невідомих, популярних і не дуже, які говорять про Майдан, анексію Криму, АТО.

«Літопис самовидців» — це збірка постів у соціальних мережах. Книжка простежує зміну настроїв і глибинні психологічні трансформації в українському суспільстві. Багато постів, що вміщені у книзі, в інтернеті уже знищені, завалені коментарями ботів, а в книзі вони є і залишаться для історії.

Усього до антології потрапило близько двох сотень текстів 150 авторів.

3. Notre Dame D’Ukraine: українка в конфлікті міфологій, «Комора», 2014

Письменниця переконана, що Леся Українка й понині належним чином не відчитана.

«Профанація такої знакової постаті, як Леся Українка, триватиме в нас доти, доки не повернемо її в приналежний їй контекст шляхетсько-лицарської культури,» — відзначає Оксана Забужко. Й у своєму дослідженні вписує Лесю Україну в шляхетський контекст, порівнює драми Лесі Українки з ранньохристиянськими гностичними текстами й доводить, що «Лісова пісня» — це українська версія легенди про Грааль. «Але з не меншими підставами її можна розглядати також як українського „Фауста“», — додає письменниця.

Після цієї книжки ви захочете перечитати Лесю Українку наново.

4. Музей покинутих секретів, Комора, 2014

Родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го.

Роман у 2013 році здобув Центральноєвропейську літературну премю «Анґелус». Його перекладено англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами.

Після виходу книги в Німеччині у виданні Neue Zürcher Zeitung вийшла рецензія письменниці й перекладачки Ільми Ракузи, яка відзначила, що «Музей покинутих секретів» написаний сильним, гнівним стилем, десь лише з перепадами ніжності, в якому простежується намагання пролити світло на відсунуте в темряву, дослідити основне. Роман, за словами рецензентки, захоплює своєю послідовною течією, котра не слабне аж до останньої сторінки.

5. Забужко Оксана, Шевельов Юрій, Вибране листування на тлі доби: 1992-2002, Комора, 2013

«Юрій Шевельов — це іконічна, знакова постать саме європейської України! Те, що він доніс і встиг передати, це і є та Європа, якої нас хочуть позбавити», — переконана Оксана Забужко.

Юрій Шевельов — один із найвидатніших мовознавців 20-го століття, провідний еміграційний мислитель, критик і культуролог, професор Колумбійського університету в Нью-Йорку. Листування Шевельова та Забужко тривало з 1992 по 2002 рік.

На читача чекає не лише ближче знайомство з двома визначними культурними постатями, а й захоплююча інтелектуальна пригода.  Книгу супроводжують докладні коментарі письменниці та підбірка з творів, які обговорюються в листах.