Уперше на його поезію натрапила в інтернеті два роки тому. Зачепило "Наші діти, Маріє, ростуть, ніби трава". Цей вірш треба прочитати кожному, щоб зрозуміти сучасну ситуацію в Україні, — каже 44-річна Світлана Крекотень, працює в ІТ-компанії. У чорній довгій сукні й перлах прийшла у столичний кінотеатр "Кінопанорама" на презентацію збірки "Тамплієри" поета Сергія Жадана, 42 роки.

У залі на 403 місця аншлаг. Люди стоять уздовж стін, сидять на східцях і підлозі. Коли всі розмістилися, світло згасає. Темряву розрізає промінь єдиного прожектора. Під овації на сцену весь у чорному виходить Сергій Жадан. Читає з електронної книжки.

У залі сидять із десяток воїнів АТО в цивільному. Одного з них побратими вносили на руках. Чоловік в інвалідному візку — єдиний у військовій формі.

— "Тамплієри" торкаються теми війни. Із трьох моїх близьких чоловіків двоє повернулися з Донбасу цілі. Один не повернувся взагалі, — каже менеджер 35-річна Інеса Рогозька. — Подобається, коли Сергій жонглює словами. Найдивніше те, що так володіє українською мовою людина зі сходу країни. Половина моїх харківських знайомих не можуть і пари слів сказати.

28-річний Богодар Шмиглик прийшов на захід із дружиною:

— Коли ми познайомилися, я любив декламувати "І жінка з чорним, як земля, волоссям" Жадана. Коханій дуже подобалося. Останні вірші Сергія мають гіркий присмак. Відчувається, що війна позначилася не лише на економіці та політиці, а й на поезії.

Після закінчення презентації по автографи до Жадана шикується черга. Її хвіст тягнеться на вулицю. ­Останньою стоїть 16-річна Катерина Пархомчук із ­подругою.

— Роман "Ворошиловград" учителька внесла в додатковий список літератури на літо. Дивно, бо Жадана не любить. З її легкої руки я й однокласниця стали фанатками поета. Вражені кількістю однолітків, які прийшли послухати вірші, — поправляє окуляри Катерина.

Крім Києва, Харкова і Львова, "Тамплієри" презентували в Чернівцях на поетичному фестивалі "Меридіан Черновіц".

Провели його у приміщенні єзуїтського костелу Серця Ісуса. В будівлі триває ремонт. Стіни обшарпані, по кутках лежить складена цегла. Презентацію влаштували пізно ввечері. Горять свічки. Сцену підсвічують червоні лампи. Позаду Жадана висить велика ікона Ісуса Христа. Для тих, хто не потрапив у храм, знадвору поставили екран.

— Три місяці на рік я живу за кордоном. Обов´язково привожу туди збірку Жадана. Стараюся себе огороджувати від негативу, не брати близько до серця те, що відбувається на Донбасі. Але, слухаючи вірші Сергія, не можу залишатися осторонь, — говорить власниця книжкового магазину в Чернівцях 62-річна Марина Лібанова.

З усіма вітається, розмовляє.

— Рівнятися треба на Свято­слава Вакарчука. Українські поети мають і можуть збирати по 80 тисяч глядачів. А таким, як Жадан, сам Бог велів, — каже редактор київського видавництва "Небо" Світлана Привалова, 27 років.

— Вірші мають читати в церквах, а прозу — на вокзалах, — розпочинає поетичний вечір Сергій Жадан. — Українцям потрібно виходити з кризи і не впадати в істерику. Донбас — різний. Його не можна підганяти під один шаблон. Ті, хто нічого не робить зараз для перемоги, у майбутньому не матимуть права на претензії. Більшість людей потрапили в АТО випадково. Вони — не активісти чи майданівці. Почалася війна й вони мусили йти. А ми мусимо хоча б не забути про них. Україну має об´єднати здоровий ­глузд. Поезія може бути його втіленням, — каже Сергій.

— У збірці є вірш про знайомого панотця, який служив капеланом і був у полоні. Хоча я писав не про нього, а загалом про людину церкви, яка потрапила в умови, де віра піддається глибоким сумнівам і випробуванням. Є персонажі, але я не намагався створювати документальних портретів. Війна не закінчилася. З росіянами важко змагатися, бо їхня інформаційна політика побудована на брехні та пропагандистських перекрученнях. Не думаю, що українцям варто їх у цьому мавпувати. Нічого хорошого з цього не вийде. Набагато важливіше й конструктивніше говорити правду.

До збірки "Тамплієри" ввійшли 39 віршів. Ілюстрації створив одеський художник Олександр Ройтбурд. У книгарнях видання коштує 70 грн.

8 пляшок мінеральної води роздали охоронці постояльцям ­чернівецького готелю "Буковина". У ніч на 11 вересня надійшло повідомлення про його замінування. Більшість учасників ­поетичного фестивалю "Меридіан Черновіц" поселилися в "Буковині".

— Усіх вивели надвір, а австрійську делегацію не змогли. Ті не відчинили дверей, — каже німецька поетеса Естер Кінскі, 60 років.

Гості 1,5 год. чекали на вулиці, доки кінологи шукали вибухівку. За час фестивалю це було друге хибне повідомлення про замінування. У ніч на 8 вересня готель перевіряли 5 год.

5 винних крамниць у Празі зробили знижку російському поету Ігореві Померанцеву, 68 років.

— Ось що означає гарна репутація. Я багато сказав про вино. Цьому божественному напою віддав половину печінки. Головні елементи нашого життя — це мова, вода, вогонь. Їх об´єднує вино. Без нього не були б написані "Діалоги" Платона, "Застольні бесіди" Плутарха й безліч літературних шедеврів, — каже Ігор Померанцев.

Автор: Катерина ЛУК´ЯШКО