Замість ув´язнення, має 50 годин відпрацювати в будинку 91-річної жінки. Дівчина гостра на язик. Це не перший випадок, коли її намагаються влаштувати в названу родину, — розповідає перекладачка Олександра Гординчук, 28 років, про головну героїню роману "Сирітський потяг". Цей твір американської письменниці 52-річної Крістіни Клайн надрукувало харківське видавництво "Клуб сімейного дозвілля".

– 1853 року американський благодійник Чарльз Брейс заснував програму допомоги "Сирітський поїзд", за якою дітей із неблагополучних сімей, сиріт і безпритульних потягами відправляли на виховання в названі сім´ї по всій країні. Це мало вирішити проблему підлітків, чиї батьки помирали під час епідемій тифу, жовтої лихоманки або грипу.

Сирітські потяги курсували Америкою до 1929 року. У вагонах для худоби перевезли понад 200 тисяч дітей. Висаджували на платформі чергової станції і потенційні усиновлювачі перевіряли їхні зуби і м´язи. Малюків могли брати на випробувальний термін, після чого повертати. Декого подружні пари замовляли заздалегідь.

— У прийомних сім´ях сиріт мали забезпечувати їжею, освітою, дбати про духовність. Тобто ставитися, як до власних дітей. Але часто з них знущалися і ставилися, як до безплатної прислуги. Били і принижували, — продовжує Олександра Гординчук.

Але книжка Крістіни Клайн — не розповідь "як тяжко-важко в світі жити сироті без роду". Роман розкриває американський менталітет — віру, що кожен творить свою долю. Звісно, у книжці показано, як психологічно важко людині без сім´ї, але читач має зрозуміти, що така ситуація — не безнадійна.

Роман "Сирітський потяг" видали у 35 країнах. Продали майже 2 млн примірників.

У столичних книгарнях книжка коштує 70 грн.

Володимир ГРИСЮК