В Україні твори польських авторів активно перекладають. Тож ми вирішили нагадати про книжки наших сусідів, які нещодавно з’явилися в українських книгарнях.

Іґнацій Карпович «Сонька», Комора, 2016

Іґнацій Карпович дуже популярний у себе на батьківщині. Автор семи романів декілька разів був фіналістом престижної польської премії Nike.

«Сонька» — останній роман Карповича, перший варіант якого був написаний 8 років тому. Героїня роману Сонька, жителька села на кордоні Білорусі й Польщі, в час Другої світової війни закохується в нацистського офіцера. Тож для неї закінчення війни ознаменувало втрату всього, що в неї було, в тому числі й кохання. Вже наприкінці життя жінка переповідає свою історію молодому режисерові Іґореві, якій перенесе цю історію на театральну сцену.

Згодом і сам роман адаптувала до сцени режисерка Аґнєшка Коритковська-Мазур.

Роман став літературної сенсацією в Польщі, на українську мову його переклав Остап Сливинський.

Літературознавиця Тетяна Трофименко радить читати роман «тим, чиї родичі були на окупованій території; хто цікавиться історією ХХ століття та складними геополітичними зв’язками між народами Європи…».

Анджей Стасюк «Схід», Видавництво Старого Лева, 2016

Анджей Стасюк — польський поет, прозаїк і драматург. За «Дорогою на Бабадаґ» здобув премію Nike.

«Схід» було написано 2014-го. Цього року роман у перекладі Тараса Прохасько видали у ВСЛ.

Цей роман об’єднав різні літературні жанри. Це документальний і автобіографічний роман, насичений алюзіями та підтекстами. Але це не щоденник чи мемуари, і навіть не тревелог, а радше детектив про пошук Сходу. Не як частини світу, а як особливого феномену. Бо окрім достовірних описів своїх подорожей Стасюк вплітає у канву тексту й спогади про те, що траплялося в його минулому чи в минулому його предків.

Схід Стасюка — це Україна, Росія, Китай, Монголія, Казахстан. «Кожна дорога, кожне село, кожна зупинка на трасі для Стасюка у польській частині роману — вкрай інтимна процедура пригадування», — пише літературознавиця Ганна Улюра.

Вітольд Ґомбрович «Порнографія», Видавництво Старого Лева, 2015

Класик польської літератури, чиї гротескні твори висміюють стереотипи польської традиційної національної свідомості.

Ґомбрович насміхається зі шляхетності польської літературної мови, казала американська літературознавиця Ева М.Томпсон

Про «Порнографію» сам Ґомбрович писав: «благородний, класичний роман, чуттєво-метафізичний роман ». Тло роману — Друга світова війна. Герої — двоє варшавських інтелектуалів, Вітольд і Фридерик. Вони помандрували до сільської місцевості й зустріли там двох молодих людей — Кароля та Геню, які, на їхню думку, ідеально пасують один одному, проте ще не зрозуміли цього. При цьому Геня заручена з іншим. Вітольд і Фридерик бачать натяки чи не в кожному русі, слові, погляді молодих людей й фанатично намагаються їх зблизити. Натяки взагалі грають у книзі визначну роль. Дуже неквапливо сюжет роману прямує до неочікуваної розв’язки.

«Транс-Атлантик» (Видавництво Старого Лева, 2015) — напівавтобіографічний роман, єдиний твір Ґомбровича, всі події якого розгортаються не в Польщі, а в Аргентині. Головний герой дізнається, що Європу охопила війна, й намагається зробити складний для себе вибір — їхати додому, чи залишитися в Америці. Твір трагічний і гротескно-карнавальний водночас. Обов’язково читати шанувальникам модернізму.

Марцін Щигельський «Ковчег часу», Урбіно, 2016

Популярний дитячий письменник починав із дорослої прози. За свої твори для дітей і підлітків зібрав низку престижних польських нагород. Роман «Ковчег часу» не виняток: книга здобула гран-прі Конкурсу імені Астрід Ліндгрен у 2013 році.

Тема Друга світова війни, втілена в пригодницько-фантастичній повісті для дітей і підлітків. Книга рясніє достовірними описами Варшавського гетто.

Історія хлопчика Рафала частково має реальне підґрунтя, а сам автор вивчав щоденники дітей, що мешкали у гетто й тікали звідти з допомогою дорослих.

Головний герой іще геть юний, але читає цілком дорослі книжки. Одна з його улюблених — «Машина часу» Герберта Веллса. Вона зіграє чільну роль у житті хлопчика, адже він теж знайде машину часу.

Євгеній Стасіневич пише: «„Ковчег часу“ — з тих буцімто підліткових книжок, які необхідно прочитати кожному дорослому . Хороша література обмежень не знає».

Жанна Слоньовська «Дім з вітражем», Видавництво Старого Лева, 2015

Письменниця, перекладачка й журналістка Жанна Слоньовська народилася у Львові. Нині мешкає в Кракові.

«Дім з вітражем» — її дебютний роман, над яким письменниця працювала протягом чотирьох років.

Роман охоплює історію Львова протягом сторіччя (1918-2010 рр.) Окрім того, авторка торкнулася подій Революції гідності. Письменниця каже, що хотіла розповісти полякам про Львів, про який вони ніколи не чули і якого не знають. Певною мірою це родинна сага. Матеріалом для роману стали спогади реальних людей, проте персонажі роману вигадані, переконує авторка.

Маріанна Кіяновська зазначає: «Якби мене запитали, яким для мене є цей роман, я б відповіла, що це прозовий аналог любовної героїчної лірики».

Героїні роману — жінки чотирьох поколінь, котрі, як пише Оксана Луцишина «підтримують, мучать, створюють, нищать, люблять і ненавидять одна одну у світі чоловічого панування».