Директор видавництва "Наш Формат" Антон Мартинов розповів про попит на україномовні книжки, російську агресію на книжковому ринку та бездіяльність українських видавців

Вже 10 років українське видавництво "Наш Формат" займається просуванням української книжки. У країні, де державна мова має боротися за право на існування, продавати українську книжку нелегко. Але перед командою видавництва стоїть стратегічна мета: привчити українців до україномовної книжки і стати незалежними.

Журналісти Еспресо.TV поспілкувалися з директором видавництва Антоном Мартиновим.

Ви на ринку вже 10 років. Чи можете сказати про російську агресію на український книжковий ринок?

Ця тема буде постійною, тому що ми є білінгво нацією. Росіяни створили на нашому ринку три міфи: що якісної української книжки не існує, що якісна українська книжка – дорога, що української книжки асортиментно немає. 

Ці три міфи створені й завдяки нам, українським видавцям, адже мало хто активно розвивався і міг щось протиставити цим міфам.

Ми намагаємося зараз розвіяти всі три міфи. Перше - якісна українська книжка існує і розвивається. Після початку війни з Росією кількість якісних західних перекладних тайтлів збільшилася і продовжує зростати шаленими темпами. 

Коли ми почали розвивати напрямок україномовної літератури, ми підключили до процесу більше людей і почалися проблеми з кадрами. Ми навчаємо своїх перекладачів, редакторів, коректорів, дизайнерів, верстальників.

А до того як було?

А раніше всі працювали або на російський ринок, або займалися гіпсокартоном і різними професіями. Бо українською мовою мало хто читав, а український видавець мало вірив у потужності продажу книжки українською мовою і нічого майже не видавав. Ми фактично віддали все росіянам. А вони робили, що хотіли, зокрема і через нашу бездіяльність.

Але коли почалася війна, всі зрозуміли ризики. Адже росіяни можуть нам постачати тільки те, що захочуть і за тією ціною, яку захочуть. 

Я, наприклад, не готовий платити за книжку, якщо мені навіть російською читати зручніше, якісь нереальні гроші, які вона зараз коштує, та чекати на цю книжку тривалий час, поки вона доїде доставкою. А за такими цінами книжка в широкому доступі продаватися не зможе.

Тож, російська книжка стала менш доступною і дуже серйозно втратила позиції з продажу.

І зараз українська книжка читається більше?

Якщо говорити про динаміку, то в української книжки вона зростаюча. Але причина ще й в тому, що росіяни тут мало доступні. Вони сюди мало постачаються, а якщо постачаються, то за високою ціною.

І якщо раніше працював третій міф, що російська книжка дешевше, тепер він не працює. 

Росіяни, видаючи тираж російською мовою, мають ринок збуту в 250-300 млн (з них Росія – 140 млн, Україна – 40 млн, Білорусь – 10 млн, Казахстан тощо). Український україномовний ринок при тому був у несвідомому стані. Він не мав навіть 30 млн, тобто не було і 10% російського. 

Що робили росіяни? В Росії це працює як бізнес, книжка має термін життя від року до двох. Коли минає цей термін, весь тираж просто зливається по ціні трохи вищій, ніж собівартість. Зливається він на експорт, в такі країни як Україна. Їм потрібні гроші, щоб вкласти їх в нові проекти. А якісна російська книжка як коштувала дорого, так і коштує зараз дорого.

Однак ці міфи не були спеціально підлаштовані росіянами. Не думаю, що вони сидять в Москві і кажуть: давайте завалимо український ринок. Для них український ринок – це як Тамбовська область. Для них ми взагалі не цікаві.

Ми настільки були нікчемні і не хотіли від цього вирватися, що навіть нічого не протиставляли. 

Фактично в Україні є одна стаціонарна мережа – книгарня "Є", - яка і витягнула все українське видавництво. Жодні державні програми не допомогли б, якщо б видавець не отримував гроші за свою продану продукцію. Тільки бізнес-модель книгарні "Є", яка запустила представлення української книжки в Україні і запустила кров по організму з точки зору грошового обігу в книжковій сфері, змогла врятувати галузь.

А наскільки популярна зарубіжна література в українському перекладі? У нас же деякі видавці теж видають зарубіжних авторів російською?

Якщо встигають купити права, видають. Але це дуже важко і це дуже дорого. 

В Україні вигідніше продавати зарубіжну літературу українською мовою?

У нас нема іншого виходу. Всі світові книжкові ринки, окрім англомовного (США, Канада, Британія) і іспаномовного (Іспанія, Латиноамериканські країни), працюють переважно на мови. Ти можеш купити права на всю територію світу, але на одну із мов.

Тобто якщо ми хочемо купувати права на російську мову, нам треба бути готовими, що потрібно обігнати росіян. А більшість найпотужніших агентств сидять в Москві. Як можна із Києва фізично обігнати росіян, які сидять в Москві, це загадка.

Нам треба заплатити більше грошей, бо в Росії більші тиражі, більша конкуренція, відповідно більша вартість прав. Український російськомовний ринок здувається, це очевидно. Ми не зможемо купити права на російську мову і продати її тільки в Україні. А Росія нам завжди може заборонити постачати наші книжки туди. 

Тому розвивати російськомовний напрямок для бізнесу - величезні ризики. 

Але для нас в цьому є плюс.

Так, ми спалили мости. І я бачу, що видавці починають консолідуватися навколо ідеї видавати основну частку перекладного асортименту українською.

Якщо ми хочемо, щоб з нами розмовляли як з сильним гравцем, ми маємо розвинути свій власний ринок. Бо якщо ми ніхто, то як до нас будуть ставитись ті ж росіяни? Це не їхня проблема, що ми ніхто. Ми самі не хочемо бути кимось. 

Інформаційну війну, що зараз триває, Україна програє. Як ви вважаєте, чи мають українські письменники та видавці врятувати інфопростір? 

Я не можу сказати, що українські автори не пишуть про події на Сході. Я думаю, все набагато простіше: у нас дуже серйозний противник. Якщо брати видавничу галузь, вони входять в топ-5 країн по всьому світу. А ми за різними оцінками, можливо, в топ-30. 

Очевидно, що їм держава допомагає?

Так, звісно, держава допомагає. Але сподіватися лише на державу непотрібно. Є багато країн, де держава менше допомагає, і вони більш успішні.

До того ж, держава може допомагати по-різному. Я, наприклад, не готовий витрачати кошти платників податків на те, як допомагає держава у нас. Є програма "Українська книга" (яку запровадила Держкіно, - ред.), яка невідомо як працює. Відомо тільки, що вони закуповують деякі книжки дорожче, ніж вони коштують в будь-якому магазині. І навіщо на це витрачати кошти платників податків? 

Тому нам не варто сподіватися на державу, нам не варто говорити, що росіяни такі круті, тому що в них держава. Нам треба кожному на своєму місці робити якісний продукт. 

Як ви вважаєте, чи має держава ввести квоти на українську книгу? 

Якщо говорити про точки продажу, так. Але реальних економічних механізмів для цього я поки не бачу. Якщо ви відкрили магазин, вклали гроші, а до вас приходять і кажуть: в тебе має стояти 50% української книжки. Ти думаєш: навіщо мені такий бізнес? 

Але уявімо собі магазин англійської книжки. Приходить постанова, що має бути 50% української літератури. Як бути? А якщо це якійсь музичний магазин, там проблемно щось дістати не те що українською, а й російською. Тоді таких магазинів не буде взагалі.

Що можна зробити і як роблять на Заході? Вони дають пільгові орендні ставки, і це дозволяє книжковим магазинам відкриватися в цих торгових центрах. Бо книжка – це не високообертовий товар. Ви не купуєте її щоденно. 

Можливо, з точки зору бізнесу це видається власникам торгових центрів ідіотською ідеєю: чому я маю підтримувати книжку, а не можу роздавати ковбасу? Тому що якщо ви не будете роздавати людям знання, то післязавтра у вас може не бути магазинів. Ви будете бігати з автоматами і закривати заводи. 

Я би пропонував розглядати питання квотування тільки в тих магазинах, які отримують цю пільгову ставку оренди. По-іншому змушувати я просто не бачу інструментарію.

Багато українських письменників пишуть російською, зокрема і про війну на Сході. Як з такою російськомовною літературою бути? 

На українському ринку 65-75% - це перекладна література. Певні жанри ми не здатні продукувати в такій кількості і якості, але це не погано: ми не можемо знати все.

Українські автори можуть забезпечити умовно 30% асортименту. Ми не можемо їх звинувачувати за те, що вони пишуть російською. Це їхній хліб, і вони розуміють, чому вони пишуть російською: це більша аудиторія, це їхні гроші. 

Але повторюю: зараз відчутна тенденція щодо консолідації позиції багатьох видавців в тому напрямку, що нам треба розвивати україномовний ринок. Бо на російський ми просто банально не купимо прав. Але вже зараз йде перехід від російської на білінгво видання, і потім ми поступово маємо переходити на українську.

Без лагідної українізації ми не побудуємо видавничий ринок, не побудуємо прогресивне суспільство, бо просто не отримаємо знань. Бо читати українською – це не проблема.

"Наш Формат" займається також електронним контентом. Наскільки реально продавати електронні книги та аудіокниги, коли дуже поширене інтернет-піратство?

Це нелегко, бо немає ринку. Вийти на західні сервіси важко, бо в нас банально нема PayPal. Українських легальних сервісів 2, але вони кволо розвиваються. 

Тема піратства постійно мусується, мовляв "все пропало". Насправді, ні. Останні 2 місяці ми почали активно знімати посилання на різних піратських ресурсах. Це не є надмірною проблемою. Так, це робота, і ця робота має на законодавчому рівні більше регулюватися. Зараз пірати не бояться покарань. Закон не працює.

Все залежатиме від активності самих видавців. Якщо вони будуть готові на перших етапах позакривати ці лінки, законодавство допоможе.

А зараз купують у вас електронні книжки? Паперові не помруть у майбутньому?

Купують, але це "сльози", десятки завантажень на місяць. На цьому ти не можеш підтримати навіть підготовку макету. Електронна книга створюється на базі паперової. Тому паперова книжка не помре.

Вона не помре і на таких жанрах, як дитяча література, подарункова література. До того ж, зараз іде тенденція до того, що книжка стає соціальним атрибутом. Це навіть іміджева штука.

Так, тиражі паперової книжки знижуватимуться, але вони не впадуть до нуля. Хоча вижити буде важко.

На які книжкові новинки слід чекати найближчим часом?

У нас близько 100 книжок в розробці. Це переважно перекладні книжки, нон-фікшн, бізнес, ділова література. Нам треба ставати більш ефективними, потрібно більше людей зі знаннями, щоб було менше людей, які ведуться на провокацію, профанацію.

Наше видавництво не зациклюється на українській літературі. Можливо, з точки зору бізнесу не дуже логічно робити ставку на нон-фікшн, але ми хочемо змінити всю країну і суспільство, і це наша задача, яку ми хочемо вирішити через розумні книжки. 

Дар´я Тарасова

Фото: Вікторія Руденко