Re: цензії

29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром

Літературний дайджест

25.03.2016|13:16|Gazeta.ua.

Троє чоловіків потрапили на війну під одним ім´ям

— Хотіли побити рекорд Оксани Забужко, але сил забракло, — каже письменник Віталій Капранов, 48 років.

— Написали роман на 544 сторінки, а "Музей покинутих секретів" Оксани Стефанівни — на 300 більше.

У столичній книгарні "Є" брати Капранови презентували книжку "Забудь-річка".

— У Другу світову один наш дід був червоноармійцем. Нагороджений орденами, поранений під Севастополем 1943-го, — продовжує Віталій Капранов. — Другий дід дезертував, відсидів як антисовєтчик. Його батька розкуркулили і знищили комуністи, тому проливати кров за них він не хотів. Перед нами завжди стояло запитання: чому маємо дідом Іваном пишатися, а Павла сторонитися? За радянської влади все було навпаки. Нас така ситуація не влаштовувала. І це — типово для багатьох українських родин. Часто про дідів батьки не розповідали своїм дітям, бо це могло зіпсувати їм життя. Добре пам´ятаємо, як у 1980-х при вступі в інститут і на роботу заповнювали анкети на кілька сторінок — "чи перебували ваші рідні на окупованій території". Цілі покоління добровільно втрачали пам´ять. В українській міфології цей світ і потойбіччя розділяє забудь-річка. Хто через неї перелітає — втрачає пам´ять.

Зрозуміли, що забудь-річка — не міф. Її русло радянська влада прокопала по всій Україні, відокремивши нас від дідів-бабів, від правди.

У романі "Забудь-річка" троє молодих чоловіків опиняються на війні під одним ім´ям — Степан Шагута. Комсомолець воює в дивізії "Галичина", син офіцера УНР — у Червоній армії, а польський жовнір — в УПА. Через багато років між двома їхніми нащадками спалахує кохання. Герої досліджують три долі, які переплелися і стали однією — долею українця в Другій світовій війні.

Капранови працювали над книжкою чотири роки. Кажуть, на неї надихнули мемуари випускників Бережанської гімназії.

— Вразила робота крає­знавців цього містечка на Тернопільщині. Вони зібрали матеріали від початку ХХ століття. Ми перечитали купу спогадів червоноармійців, вояків вермахту, упівців. Найбрехливіша інформація про радянських вояків — видана до 2000 року. Мемуари упівців переповнені ідеологією. Дуже зраділи, коли знайшли речення "хлопці вкотре посварилися". Бо хотілося побачити хоч якісь людські стосунки. Зрозуміло, що тривале перебування в криївці позначається на стосунках між людьми. Той, хто воював у дивізії "Галичина" чи сидів у таборах ГУЛАГу, в спогадах не брешуть. Їм нікому нічого не треба доводити.

"Забудь-річка" Братів Капранових вийшла у столичному видавництві "Нора-друк". У книгарнях коштує 152 грн.

Іван СТОЛЯРЧУК



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери