Нідерландський аналітик і директор фундації «Цицерон» Марсель Х. Ван Херпен написав книжку «Війни Путіна», в якій прискіпливо розглянув амбіції президента Росії Владіміра Путіна щодо відновлення Російської імперії.

На сторінках книги автор аналізує причини та наслідки військової агресії Росії в Чечні, Грузії та Україні. Він вбачає їх результатом бажання Путіна відновити імперську велич Росії та повернути її до кордонів, які обмежували Радянський Союз.

Структурно книжка складається з передмови до українського видання, вступу та трьох доволі розлогих, частин, які своєю чергою поділені на розділи та висновки. У першій частині Херпен аналізує історичний процес розбудови Російської імперії, акцентує на подібності й різниці між ним і схожими процесами в Західній Європі та звертає увагу на сучасну кремлівську ідеологію, стовпами якої є «православ’я, владна вертикаль та суверенна демократія».

У другій частині автор з’ясовує, «яким чином Путін внаслідок переконання, що відбудова імперії потребує тяглості влади впродовж щонайменше двадцяти років, створив систему, яка гарантує йому тяглість управління державою». Окремо в цьому розділі приділено увагу загальноросійській молодіжній організації «Наши» й відродженню російського козацтва та перетворення його на «преторіанську гвардію і допоміжну поліційну силу».

Третя частина присвячена війнам режиму Путіна. Автор порівнює їх із конфліктами за участю Радянської Росії та звертає увагу на п’ять війн: холодну (1945-1989), Афганську (1979-1989), Першу чеченську (1994-1996),  Другу чеченську (1999-2009) та в Грузії (2008).

Зосереджується Херпен і на бездіяльності Заходу. Він акцентує на тому, що країни Європейського Союзу та Сполучені Штати Америки не усвідомлюють загрозу, яку несе російська агресія. Помилка криється в тому, що лідерам західних держав здалося, ніби після розпаду Радянського Союзу Росія втратила можливість бути наддержавою, а її керівництво далеке від імперських амбіцій. Та збройні конфлікти в Чечні, Грузії, Україні та анексія півострова Крим мали б змусити переглянути стратегію: вони самі, занадто розслабившись,  можуть стати жертвою Росії. Херпен передбачає, що криза в Україні може мати наслідки для Польщі, якщо західні лідери, передусім Обама, не почнуть серйозно ставитися до російської агресії.

Книжка «Війни Путіна» читається легко й цікаво. Факти, використані автором, та висновки, що ґрунтуються на них, схиляють читача до роздумів та власного аналізу.

Видання оформлене в тверду палітурку, сторінки – білосніжні, шрифт – зручний для читання. «Війни Путіна» були опубліковані в українському та російському перекладах. Щодо російського нічого не можу сказати, та в українському перекладі трапляється доволі багато одруків.

Книжка «Війни Путіна» сьогодні є надзвичайно актуальною. Можна очікувати, що ґрунтовне дослідження Херпена зацікавить любителів публіцистики та всіх, хто цікавиться сучасною історією.

Микола Петращук