Re: цензії

29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром

Літературний дайджест

22.03.2016|15:24|Gazeta.ua.

Юля встигла вийти заміж і розлучитися

23 тисячі знімків зробив швейцарський фотограф 29-річний Нільс Акерманн у місті Славутич на Київщині.

Три роки він досліджував життя тамтешньої молоді. У себе на батьківщині видав книжку про Славутич "Білий янгол".

— Найбільше сподобалися фото, які назвав би інтимними. Там відчуваються нормальні людські стосунки між молодими людьми, — каже автор передмови, український письменникАндрій Курков, 54 роки.

— Вуличні фотографії — цікавіші. Зйомка в квартирах не дає відчуття, що Славутич — нове місто. Воно — перше, яке побудувала незалежна Україна. Хоча зводити Славутич почали наприкінці 1980-х. З усього Радянського Союзу сюди приїздили спеціалісти обслуговувати Чорнобильську атомну станцію після аварії. Славутичани багато планів і сподівань пов´язували з новим містом. Поступово розчаровувалися, бо обіцяних привілеїв так і не побачили. Лише народжені в Славутичі діти сприймали своє місто, як таке, що було завжди. Вірю, що в них інша ментальність. Адже виросли в унікальному людському й природному заповіднику.

Головна героїня проекту — славутичанка 26-річна Юлія Герасимова:

— У квітні виповниться чотири роки, як познайомилася з Нільсом Акерманном. Пізно ввечері йшла додому. Бачу — стоїть фотограф. Розговорилися. Провела його до орендованої квартири. Пояснив, що хоче ближче познайомитися з життям молоді Славутича. Гаразд, кажу, можеш фотографувати мене як завгодно, тільки не показуй цих знімків мамі. Познайомила Нільса з друзями. Разом ходили на річку, на шашлики. Коли переїхала жити до свого майбутнього чоловіка, взяла з собою і Нільса. У нашій трикімнатній квартирі він був як член сім´ї.

Юлія Герасимова каже, що завдя­ки порадам Нільса влаштувалася перекладачем у французьку ­фірму, що будує саркофаг над ­четвертим енергоблоком ЧАЕС. За час знайомства з Акерманном Юлія встиг­ла вийти заміж і розлучитися.

— Швейцарці будь-які рішен­ня приймають багато разів подумавши, — каже фотограф. — Українська молодь дала мені урок, як легко треба ставитися до життя. Ми з моєю дівчиною зустрічалися дев´ять років, але так і не наважилися на шлюб. Юля з Женею до одруження були знайомі менше року.

Більшість європейців сприймали мої фото зі Славутича як свято юності. Українці — навпаки, переважно соромилися обдертих електричок, старих меблів у помешканнях. Особливо — старші люди. Вони звикли показувати життя не таким, як воно є, а яким має бути. Мене цікавить справжнє життя. Важливо виділити культурні відмінності. Це дозволяє краще зрозуміти інші народи, збагатити власний досвід.

Книжка Нільса Акерманна "Білий янгол" містить 180 фотографій, тексти французькою, англійською й українською.

Іван СТОЛЯРЧУК



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери