Re: цензії
- 29.09.2026|Тетяна Дігай, ТернопільДіти сьогочасної війни
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
«Лужица» может случиться с кем угодно!
Аксель Шеффлер, художник и иллюстратор знаменитой книги «Груффало», придумал серию книжек-картинок про Чика и Брики.
Чик – зайчик-ребенок. Брики – мышка-ребенок. И хотя точно определить их «детский» возраст невозможно, мы сразу понимаем, что Чик и Брики – маленькие. И сюжеты их жизни – это сюжеты из жизни маленьких детей. Но при этом зайчик и мышка довольно самостоятельные. По крайней мере, истории о них не обременены лишними персонажами. Психологическая точность историй связана именно с описанием типичных ситуаций, в которых оказываются малыши. Каждой ситуации посвящена отдельная книжка.
Одна из книжек серии называется «Лужица».
В центре истории – «инцидент», связанный с горшком. Маленький Чик приходит в гости к Брики. Они увлеченно играют, угощаются разными лакомствами, снова играют. И вдруг… на полу появляется лужица. Ее происхождение безошибочно угадывается ребенком трех лет. И виновник происшествия тоже сразу угадывается: лужица «разлилась» рядом с Чиком. И штанишки у него вдруг потемнели. Человек трехлетнего возраста (а иногда и моложе) уже не только понимает, что для «этих дел» существует горшок. (Умение пользоваться горшком – одно из его первых культурных достижений.) Он понимает, что появление лужицы – нарушение неких правил. И подобное происшествие в трехлетнем возрасте уже вызывает неприятное чувство стыда. (Не говоря уж о том, какое чувство может испытывать ребенок более старшего возраста.)
Вся эта довольно сложная гамма переживаний и представлена в книжке. Причем сам драматический момент композиционно сдвинут к концу: сначала Аксель Шеффлер долго и подробно описывает разные увлекательные занятия, которые предшествовали инциденту. Наше внимание, наше восприятие подчиняется размеренному, успокаивающему ритму рисованного повествования: картинки отличаются симметрией, равномерным распределением разных мелких предметов по площади листа. Создается ощущение устойчивости и благополучия. Оно усыпляет и бдительность «зрителя», и, видимо, бдительность персонажей. Но очень важно, что эта устойчивость и симметричность не нарушается с появлением лужицы. Только испуганные мордочки персонажей сообщают нам о том, что произошло нечто из ряда вон выходящее. Эти мордочки – Чика, допустившего «оплошность», и Брики, в гостях у которой это произошло, тоже симметричны. Но уже на следующем развороте симметрия нарушается, потому что Брики, вытирающая лужицу, в буквальном смысле закрывает глаза на происходящее. Чик еще переживает, а Брики уже и не хочет лужицу видеть: «Это может случиться с кем угодно!» И жизнь течет себе дальше. Она даже более насыщенная и продуктивная, чем раньше, – словно опыт переживания и его преодоления сделал героев богаче и даже чуть-чуть взрослее: Чик и Брики вместе рисуют.
А в конце истории Чик сам вспоминает, что ему надо сходить в туалет (на горшок). Творчество – творчеством, игры ‒ играми, а о «базовых» нуждах тоже нельзя забывать.
Марина Аромштам


Коментарі
Останні події
- 29.09.2026|18:28160 років Михайлу Грушевському: людина, яка писала і творила українську історію
- 29.09.2026|15:41Українське шістдесятництво як явище світової культури
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
