Кажуть, настає час, коли людина виростає настільки, що починає читати дитячі книжки. У випадку з Ульфом Старком іще ліпше: один із найвідоміших у світі авторів вирішив цілком себе присвятити дитячій та підлітковій літературі через 20 років після дебюту як «дорослого» письменника.
Повість «Диваки і зануди» —  про дівчину 12 років Симону, що мешкає з мамою та улюбленим собакою Кільроєм. Сказати, що Симона задоволена своїм життям, важко. Мама Ольга ледь не забула про день народження доньки. До того ж скоро дівчина поїде жити в новий дім, і це ніскілечки її не тішить. На новому місці їх чекає друг мами, боязливий і хворобливий Інґве, якого Симона терпіти не може й вважає занудним.

Після переїзду й починається калейдоскоп насправді дивних і часом шалених пригод дівчини, що ніяк не може примиритися з мамою-дивачкою, її другом-занудою і навіть із собою та своїм життям у цілому.

Тож дивний збіг — Симону прийняли за хлопця в новій школі — не видається таким випадковим. Цей прийом перевдягання, зміни ролі зрештою спричинить кризу, після якої героїня згадає, хто ж вона є насправді.

У пошуках себе Симона, свідомо чи ні, віднайде свою сім’ю. Сам-один ти значно слабший, — прочитуємо між рядками. Зворушує епізод, у якому дівчина розповідає про свої горе-пригоди дідусеві, який упав жінкам як сніг на голову ще на початку повісті. Без цього щирого й «цілого» у своїй дивакуватості чоловіка книжка втратила би половину шарму. Саме він розповідає Симоні, що світ ділиться на зануд і диваків, що інколи в наших головах бешкетують демонята…

Симона протягом повісті проходить своєрідну ініціацію. Через низку стресових, несподіваних, нестандартних ситуацій, коли треба виявити всю кмітливість, силу волі й відчайдушність, а інколи просто відступити. Через випробування коханням — а ніщо не трансформує людину сильніше, ніж глибоке почуття до іншого. Через примирення — із родиною, із тим, що люди йдуть і ніщо не вічне, — після якого розумієш: все, що тобі треба для щастя, в тебе є; і «свято життя триває, навіть коли западає ніч». Симона дорослішає на очах.

Повість Ульфа Старка мерехтлива. Головних фокус падає на Симону. Але поряд із нею миготить цілий розсип героїв. Автор майстерно виписує деталі, відтак однокласники Симони Катті й Ісак, вчителька Плиска, буркотливий сусід та інші другорядні персонажі дуже об’ємні та виразні: хоч малюй! Ці образи неодмінно вчепляться у вашу пам’ять.

Переклала книжку зі шведської майстер своєї справи Галина Кирпа. Мова «Диваків і зануд» жива й емоційна. Український переклад читається легко й для поповнення активного словника навіть корисно (слово «опудало» нам звичне, а «чуперадло» — вже цікавинка). Невдовзі у перекладі Галини Кирпи з’явиться зворушлива повість Ульфа Старка «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» про двійко хлопчиків і сміливого дідуся з притулку для літніх людей.

Дар’я Кучеренко