Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Эпоха Эко
Итальянский писатель скончался ввозрасте 84 лет
Со смертью Умберто Эко завершилась целая эпоха. Другое дело, что значение и смысл этой эпохи прояснятся позднее. Как, впрочем, всегда и бывает. Ведь дело не только в том, что теперь его романы «Имя розы», «Маятник Фуко», «Остров накануне», «Баудолино», «Пражское кладбище» — каждый из которых был если не литературным событием, то объектом пристального внимания и критики, и публики — окончательно переходят в разряд классики, становятся достоянием истории литературы.
Хотя и в этом тоже. Эко открыл особый тип художественно-исторической реконструкции (постмодернистской реконструкции, если угодно). Он доверял фактам и научному знанию и не доверялся воображению. Конечно, в романах он гораздо свободнее, чем в своих научных трудах, но все-таки и в них он оставался историком, филологом, специалистом по семиотике. В романах он играл, в научных работах выстраивал дотошные, детальные, строгие схемы. Причем вне зависимости от предмета исследования.
А писал он, по существу, обо всем: о Средневековье, о красоте и уродстве, о массовой литературе и бульварном романе, о переводах, о собственных произведениях (кстати, забавный опыт самоанализа: филолог Эко разбирает произведения Эко-писателя), об академическом письме и методологии научного подхода, это если не принимать во внимание его многочисленных заметок, эссе и колонок в глянцевых журналах. Эрудит Умберто Эко — это целая энциклопедия.
Любопытно, что и в XXI веке он сохранял темперамент и задор убежденного позитивиста. Конечно же, Эко картезианец, рационалист, враг мистики и конспирологии. Символическое, туманное, неоднозначное (не говоря уже о чудесном и таинственном) вызывало у него подозрение, ироническую усмешку. Чудо для Эко было равно фантастике, то есть свойством текста, условностью, символ и миф были всего лишь знаками, аллегорическим письмом. Эко в своих романах устраивал даже не карнавал, а маскарад, несколько комичное шествие «сионских мудрецов», масонов, крестоносцев. Он играл в историю, как в шахматы или солдатиков, он забавлялся, погружаясь в прошлое, вычитанное из книг. И как ни странно, эта подчеркнутая научность, этот педантизм филолога-эрудита оттесняли, затемняли историческую достоверность, делали отчетливо ощутимым, почти назойливым привкус литературности, искусственности. Эко невольно как будто все время давал понять читателю — перед ним всего лишь текст, искусно препарированные факты и бог с ним, с «возвышающим обманом», можно обойтись профессиональным лукавством, иронией.
Эко аккумулировал в себе даже не школу, не направление, но традицию (одну из традиций) европейского мировоззрения, выраставшего из аристотелевской мысли, из средневековой схоластики, из рационализма нового времени. И в этом смысле эпоха Эко гораздо больше, чем время его земной жизни, его исторического присутствия.
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року