Є люди, діяльність яких настільки захоплює, що вони здаються іншим незвичайними та наділеними надлюдськими якостями. Зокрема, такими є лікарі, що не бояться оперувати головний орган центральної нервової системи — мозок. Нейрохірурги, що здійснюють надскладні операції, схожі на роботів: їхні знання ідеальні, рухи чіткі та виважені, характер врівноважений, що дає змогу невимушено переживати як перемоги, так і невдачі.

Принаймні, так здається на перший погляд. Як виявляється насправді, ці професіонали, які рятують чужі життя, звичайні люди зі страхами, мріями та спогадами. Один із них — Генрі Марш, британський нейрохірург, який у 2014 році опублікував книжку «Історії про життя, смерть і нейрохірургію», на сторінках якої не тільки поділився власним досвідом роботи, а й не побоявся відверто розповісти про те, що відчуває людина, яка робить операції на мозку — вмістилищі думок, почуттів та розуму.

В оповіданнях Марш постає не тільки як лікар-нейрохірург, а і як звичайний чоловік із мінливим настроєм та власними страхами. Його розповіді настільки відверті, що читач щиро радітиме перемогам лікаря, співчуватиме невдачам, які, на жаль, завжди супроводжують роботу нейрохірурга. Автор зосереджується не тільки на описах хвороб та способах їх лікування, на спілкуванні з колегами й пацієнтами, а й розповідає про свою сім’ю. Він зізнається, що робота стала причиною його розлучення, відверто описує недуги, які спіткали його рідних.

Марш торкається тонкощів діагностування, лікування, видалення як доброякісних так і злоякісних новоутворень і пухлин мозку, післяопераційної реабілітації. Незважаючи на специфічні назви захворювань, які людям, далеким від медицини, здаються дивними, та описи надскладних операцій автору вдається розповідати так доступно, що абсолютно не виникає бажання заглядати у словник медичних термінів.

Цікаво, що автор — фахівець міжнародного рівня — в побуті людина проста та невибаглива. Він може відремонтувати сходи в будинку, добиратися на роботу велосипедом. А якщо він хворіє, то сам стає звичайним пацієнтом: очікуючи на операцію на очі чи вправляння перелому ноги.

Марш не відмовлявся від роботи за кордоном. Зокрема, він часто відвідував Україну, де провів не одну складну операцію у незвичних для нього умовах. Автор зізнається: «Уперше я потрапив в Україну через свою цікавість, зовсім не через бажання допомогти українцям, а вийшло так, що я працюю з ними вже двадцять років ».

Так трапилося, що Маршу «пощастило» помітити не тільки низький рівень української нейрохірургії та застаріле технічне оснащення лікарень, а й познайомитися з безглуздою бюрократією та пострадянською ворожістю й зарозумілістю українських лікарів. Незважаючи на це, йому вдалося допомагати українським лікарням, нехай і застарілими, але кращими, ніж були до того, приладами. Окрім того, працюючи на території нашої держави, Марш знайшов послідовників, яких навчав в Україні та стажував у Лондоні. Керівник та старший нейрохірург Міжнародного центру нейрохірургії Ігор Курілець — один із них. Він написав вступне слово до книжки.

Слід зауважити, що не всі операції Марша були успішними. І під час лікування українських пацієнтів його спіткали невдачі, з якими надзвичайно важко змиритися. Наприклад, автор не може забути дівчинку Таню, що жила на Західній Україні. Дівчинка померла через деякий час після операції, і автор пізніше провідав її могилу неподалік містечка Городок.

У 2007 році австралійський режисер Джеффрі Сміт зняв документальний фільм про Генрі Марша. Переважна частина цього фільму була знята в Україні. Автор згадує про нього у своїй розповіді.

Події, описані в книжці, трапилися з Маршем на території Великої Британії та України. Біографічна збірка оповідань є своєрідним звітом нейрохірурга про виконану роботу не тільки перед загалом, а й перед самим собою. Ці тексти, що доповнюють один одного, українською переклав Андрій Мизак.

Книжка зацікавить широке коло читачів. Її оцінять не тільки медики, студенти та фанати серіалу «Доктор Хаус», а й усі ті, хто хоче більше дізнатися про життя людей, які, незважаючи на труднощі, не бояться йти до мети й допомагати іншим.

Як відзначив сам автор: «Життя нейрохірурга не буває нудним, і він може стати надзвичайно успішним, але за це доведеться сплатити високу ціну. Ви не уникнете помилок і навчитеся жити з подекуди жахливими їхніми наслідками. Ви навчитеся об’єктивно дивитися на речі і при цьому залишатися людиною. Ця книга розповідає про те, як я намагався, іноді безуспішно, знайти золоту середину між потребою відсторонитись та виявити співчуття до хворого — здатністю, без якої хірургічна кар’єра неможлива. Баланс між надією та реальністю. Я не ставлю за мету підважити довіру до нейрохірургів чи медичної професії взагалі, але сподіваюся, що завдяки цій книзі люди зрозуміють, з якими труднощами, радше морального, а не фахового характеру, зіштовхуються лікарі».

Микола Петращук