«Світло між двох океанів» – роман, на який варто звернути увагу.

Історія про людське привласнення в ситуації, коли Бог позбавляє матір найдорожчого – можливості народити дитину. Історія про неприйняття «іншого» й фактично несвідоме убивство. Історія про неможливість встановити істину, бо інстинкт спроможний на певний час побороти голос правди. Зрештою, ця історія, яка колись перетвориться, як сказано в романі, на «невідвідуваний надгробок» (с. 300), сьогодні розігрується перед нами, викликаючи складні емоційні переживання.

Література періоду пост-постмодернізму в певних аспектах видається подібною на літературу, яка передувала модернізмові. Читаючи цей роман, не раз ловив себе на думці, що цей твір за своїми оповідними характеристиками не відрізняється від «Міддлмарча» або й «Буреверхів». Авторкою такого твору могла би бути Дж. Остін або Ш. Бронте. У романі наявні романтичні образи. Герої мандрують із Англії до «ізольованого континенту» – Австралії. Проте на цьому тема ізоляція не завершується, оскільки Том Шерборн стає наглядачем маяка на далекому австралійському острові. Географічний простір, у якому відбуваються події, – це скелі, урвища й бездонний та безкрайній океан.

Невідомо звідки з океану випливає човен, на якому наглядач і його дружина Ізабель знаходять мертвого чоловіка та маленьку дитину. М. Л. Стедман ставить своїх героїв у ситуацію вибору: дошукуватися правди про те, що передувало появі загадкового човна, або ж розпочати нове життя, в якому подружжя отримує дитину. Може, варто повірити в те, що ця дівчинка, яку принесли хвилі, – чудо, дарунок небес? Або ж це лихий знак і чинник перевірки людини та людськість? У романі немає штучного моралізаторства, натомість відчувається переконлива психологічна багатовимірність.

«Світло між двох океанів» – роман, який потребує вдумливого читання. В його основі – трансформована біблійна старозавітна історія про те, чи наважиться батько принести свою дитину в жертву. Люсі-Ґрейс – камінь спотикання в долі Ізабель і Тома. Мати, яка мала три викидні, вбачає в тому, що сталося, прихильність небес. Том, який пережив війну і не раз зазирав в очі смерті, роблячи те, про що він у цьому новому житті хоче забути, наважується переписати власне життя заради дружини. Роман побудовано навколо складного філософського питання про межі людського, про межі правди й можливості жити по правді. Чесність із собою може обернутися трагедією для іншого. Мирний світ може стати не менш небезпечним для людини, ніж світ війни. Том, який знає, що означає стріляти й убивати, хоче будь-що вберегти кохану від людської трагедії. Але шлях до щастя проходить через перехрестя неправди. Утім, важливо звернути увагу й на причини появи човна у відритому океані. Батько дитини був змушений тікати від здичавілого міського натовпу чоловіків, які не прийняли австрійця, тобто в їхньому сприйнятті – німця. Ненависть до людей певної національності, породжена війною, не припиняється з кінцем війни. Перед не менш складним вибором опиняється й Том, який, перебуваючи на боці армії миру, тобто тих, хто воював із ворогом заради загального добра, після війни хоче тільки одного: допомогти людині, яка потребує миру й спокою, віднайти їх.

Фінал роману напрочуд позитивний: правда перемагає. Ізабель після внутрішніх борінь таки наважується розказати правду, а справжня мати якщо й не пробачає винуватців своїх безсонних ночей, то принаймні прагне зрозуміти їх… Зрештою, в цьому Ханні допомагає пам’ять про Френка, свого чоловіка, який загинув, рятуючи дочку від озвірілих чоловіків. «Іронія в тому, що Френк був би першим, хто б вам пробачив. Він би першим висловився на ваш захист. На захист людей, які помиляються» (с. 286). Люсі-Ґрейс, уже доросла, відчуває, наскільки складною є людська мораль. Проте вона розуміє свою біологічну матір, яка в боротьбі за доньку часто відчувала поразки. Коли дівчинку знайшли, вона все одно хотіла повернутися до своєї іншої мами – Ізабель. Інколи тільки час розставляє все на місця. І в людському житті (навіть у часи миру, а не війни) неможливо сказати, яке рішення правильне, а яке хибне. Моральна оцінка залежить від того, хто говорить, але така моральна позиція не має істинної ваги, й лише час усе вирішить.

«Світло між двох океанів» – роман, що ставить читачеві непрості запитання, пошук відповідей на які має особливу вагу сьогодні: в ситуації після-постмодерну, в українській ситуації війни і миру, що обов’язково настане.

Дмитро Дроздовський