«Наш формат» продовжує відкривати перед українськими читачами світові бестселери. Цього разу видавництво порадувало перекладом резонансного посібника з менеджменту в галузі ІТ-технологій Бена Горовіца ‘The hard thing about hard things’ . Автора – це людина, що здійснила американську мрію. Бен Горовіц – один із найавторитетніших підприємців Силіконової долини, венчурний капіталіст, співзасновник компанії А16Z  (Andreessen Horowitz ), яка вкладає кошти в технології. Він інвестор компаній Airbnb, GitHub, Facebook, Pinterest і Twitter . До цього Горовіц працював програмістом, створив компаніюLoudcloud , яка потім перетворилася в Opsware  і в 2007 році була проданаHewlett-Packard  за $1,6 млрд. Власне, у ‘The hard thing about hard things’ йдеться саме про цей період життя автора.

Назвати книжку посібником можна лише умовно. Це радше автобіографія, подана крізь призму бізнес-реалій. Ще ‘The hard thing about hard things’  цілком слушно охрестили бізнес-драмою, адже її сюжет – маневрування над прірвою банкрутства: оптимістичний початок, відчайдушна боротьба за виживання на нестабільному ринку, несподівані удачі й нищівні удари долі, тяжкі переживання через продаж власної «дитини» – компанії, що забрала вісім років поту й крові. Зараз Горовіц дає поради СЕО  (англ. Chif Executive Officer  – головний виконавчий директор, авт. ), хоч і визнає: коли займав цю посаду, ніхто, зокрема й він сам, не вважав його спроможним до такої роботи. Мабуть, в самокритичній відвертості автора й криється левова частка шарму книги. ‘The hard thing about hard things’  немов наближає феноменальний успіх до кожного читача, дає роздивитися його зблизька. Багаті не лише плачуть. Вони так само сумніваються й борються за виживання, як і всі ми. Різниця лише в масштабах боротьби й відповідальності.

Умовно книгу можна поділити на дві частини. У першій автор відверто розказує про себе, своє дитинство та юність, ключові моменти життя, які дали йому змогу сформувати якості, що згодом допомогли вижити в нетрях жорсткої конкуренції ІТ-бізнесу. Тут розповідається і про дідуся – запеклого комуніста, і про дивне для студента-відмінника рішення записатися до футбольної команди, і про період, коли, маючи роботу, дружину й трьох дітей, Горовіц кардинально змінює життя і стає співзасновником ІТ-компанії. Але основну увагу Горовіц приділяє своєму досвіду розбудови бізнесу за невизначеності, а вона, стверджує автор, буде завжди, якщо ви вирішили заснувати компанію.

Друга частина – це поради бувалого СЕО  тим, хто збирається ступити на цей шлях. Особливістю, яка вигідно вирізняє цю книгу з поміж інших книг подібної тематики, є те, що в ній розповідається не про стабільно успішну компанію (саме такі компанії беруть собі за приклад новачки без досвіду), а про компанію, що вісім років уникала банкрутства й спіткала усі некрасиві «побічні ефекти» бізнесу, про які той, хто починає власну справу, воліє не думати. Незважаючи на випробування, компанія Бена Горовіца перемогла в цій боротьбі, і її вартість зросла з 29 мільйонів доларів до 1,6 мільярда.

Попри те, що головна «порада» Горовіца – немає ніяких порад (цю думку автор повторює різними словами чи не на кожній сторінці, знімаючи з себе відповідальність за провали горе-послідовників), є певні принципи, які полегшать роботу, й помилки, яких можна уникнути, знаючи про них із чужого досвіду. «Подбайте про персонал, продукцію, прибутки – саме в такій послідовності,» – пише Горовіц. І буде вам міцна компанія, у якій люди працюватимуть до сьомого поту заради корпоративних інтересів. Якщо треба звільняти, звільняйте. Темі звільнень і тому, як це робити правильно, Горовіц присвячує кілька розділів «Як звільняти правильно», «Підготовка до звільнення топ-менеджера» й «Звільнення хорошого друга». Це неприємна тема для будь-якого підприємця, і тим паче необхідно глянути правді у вічі.

Правильно звільняти важливо, але брати на роботу потрібних людей – іще важливіше. Яка чеснота краща для майбутнього працівника: талант чи правильні амбіції? Які вони, ці правильні амбіції? За якими критеріями шукати керівника відділу збуту, як найняти хорошого фахівця, якщо ви нічого не тямите у сфері його спеціалізації. Як позбутися інтриг у компанії, як помирити відділи, що ворогують між собою, методом «чорної п’ятниці» й, нарешті, як заспокоїти нерви, зняти напругу, не ризикуючи при цьому стати алкоголіком чи наркоманом. На усі ці питання, що рано чи пізно постають перед виконавчим директором, Горовіц відповідає максимально чесно. Хоча картина, яка вимальовується з його слів, відрізняється від глянцевих уявлень про успішних бізнесменів. До слова, увесь прибуток від продажу книги автор віддав на підтримку громадянських прав жінок «третього світу» з показовою припискою: «Вони справді знають, що таке сувора дійсність».

Треба віддати належне видавцям українського перекладу світового бестселера, який мовою оригіналу поступив до продажу 4 березня 2014 року. Цього разу нам не довелося чекати можливості ознайомитися з резонансною книгою п’ять – сім років, як то буває зазвичай. Але, на жаль, за таку швидкість реагування довелося певною мірою заплатити якістю. У книзі навіть не дуже прискіпливий читач помітить прикрі помарки. Якість друку бажає кращого. Та й у редактора й коректора, мабуть, не було вдосталь часу для того, щоб як слід вичитати текст.

Перед перекладачем Оленою Замойською стояло непросте завдання. Бен Горовіц, вочевидь, намагався писати афоризмами, що для перекладу непросто. А оскільки це книга з менеджменту в галузі ІТ, спеціалізованих термінів у ній – хоч греблю гати! Ще й Горовіц зверху докладає, й цитує усяких неперекладних реперів. Труднощі перекладу в кубі. Із завданням перекладачка впоралася на тверду четвірку: де можна – підбирала українські відповідники, де не можна – залишала англіцизми. Але все-таки присмак «могло бути й краще» після прочитання залишається. Текст не має внутрішньої цілісності, іноді здається, що переклад здійснювався по реченнях. На щастя (чи на жаль), вдалого українського відповідника для назви книги так і не знайшли. Кажуть, видавці зберегли бренд. Звісно, так! Але й іще раз продемонстрували мовну поступливість, властиву українцям.

Вікторія Зенгва