Re: цензії
- 29.09.2026|Тетяна Дігай, ТернопільДіти сьогочасної війни
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
"Усі нормальні в тюрмі сидять, а я у вас — начальник тюрми"
"А тих гріхів сі добавило з інтернетами всякими — там голі баби, а там Путін на каждій сторінці. Мало-помало як сі не матюкнеш, то на чужу бабу задивишсі," — розмірковують головні герої книжки "Сільські вісті".
Її написали тернополяни Микола Шпаковський і Ростислав Фук. Обом письменникам по 32 роки. "Сільські вісті" вийшли в тернопільському видавництві "Крок". Книжка містить 20 коротких оповідок, написаних галицьким діалектом. Серед них — "Село і секс", "Село і вибори", "Село і заручини", "Село і мобілізація" та інші актуальні теми.
— Ділилися з Ростиком враженнями від підслуханих у приміських маршрутках розмов, — розповідає Шпаковський на презентації книжки в Києві. — Була пропозиція зробити презентацію в його селі. Але він каже, щоб туди з цією книжкою не потикався. Більшість наших історій — реальні. Під час виступу на радіо в Тернополі нам багато телефонували. Казали, як ми так можемо писати. Хоча слова "гівно" чи "куревство" — не такі вже й матюки. Люди казали про духовність, що в час, коли країна перебуває в боротьбі, не можна показувати галичан такими, як є. Впевнений — ці люди, що ідеалізують Галичину, ніколи й не були в справжньому селі.
Чомусь про нас, галичан, думають, що ми ближче до Європи. Їздимо на заробітки в Польщу, Італію, Іспанію. Більше світу бачимо і тому нам видніше, як Україні жити далі. Це поверхневий пафос. Стараємося вказати на ці помилки.
Багато знайомих Ростислава й Миколи знайшли свої імена на сторінках книжки.
— Жартуємо так зі своїми колєгами. Вони в нас опиняються в зовсім інших життєвих обставинах. Знайомий панк Ромко Мукомела дуже образився. Сказав: "Усі нормальні в тюрмі сидять, а я у вас начальник тюрми". В реальному житті він у цей час був на заробітках у Польщі. Заробляв на квиток на концерт гурту AC/DC у Варшаві. Нас запитують, чи насправді болить теперішня ситуація з українським селом, чи ми кепкуємо з нього. Насправді ми просто намагаємося показати життя, яким воно є. А ще дуже хотіли зберегти нашу галицьку говірку. Ми ще застали бабів, які так говорили. Теперішня молодь уже намагається спілкуватися літературною українською.
Тонкою стрічкою через усі оповідки проходить алкоголь. Бо людина з села, яка важко працює фізично, на відпочинок не поїде в гори на велосипеді кататися. Усією родиною з друзями — мусиш пити. Саме мусиш, бо в селян культ їжі. На всі свята наготовлюють дуже багато. Люди, які насправді багато грошей не мають. Галицьке весілля — це коли на 650 чоловік ставлять чотири величезних шалаші, в яких виступають чотири музичні гурти. Влазять у кредити, аби таке весілля організувати. Виплачують їх із подарованих грошей. Ледве виходять у нуль.
Іван СТОЛЯРЧУК
Коментарі
Останні події
- 29.09.2026|18:28160 років Михайлу Грушевському: людина, яка писала і творила українську історію
- 29.09.2026|15:41Українське шістдесятництво як явище світової культури
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
