Правду кажучи, це майже зовсім не казки, а міні-оповідання, на дві-три сторінки кожне. І на ніч таке навряд чи розповідають, ані дітям, ані дорослим.

До речі, цільова аудиторія книжки Руслана Горового не є очевидною. Для дітей тут надто серйозні й страшні речі – війна, насильство, смерть. А для дорослих в ній забагато неоковирної простодушності. Імовірно, вона для підлітків, які проходять курс патріотичного виховання в рамках нової шкільної дисципліни. Можна рекомендувати в якості навчального посібника.

Це оповідки зі скупою чоловічою сльозою. Про хлопчика, з яким уві сні розмовляє батько-воїн. Про злу двірничиху, яка насправді хороша, бо поїхала на фронт. Про діда та онука, які поминають загиблих. Про те, що друг повернувся з війни і є привід випити. Про подружжя, яке продає обручки, щоби купити бійцям бронежилети. Про польку, що підіймає келиха зі словами: "Слава Україні".

Все дуже піднесено і патетично.

Там де трохи менше патетики, неодмінно трохи більше сентиментів. Найбільш душевні казки – про тварин. Про оленятко. Про цуценятко. Про кошенятко. Навіть про гусенятко. Вони такі зворушливі, ми їх так любимо. А от сепари собаку вбили і відрізали йому голову.

Нелюди.

В книжці Горового багато мужніх чоловіків, справжніх захисників вітчизни. Вони кажуть: "Цей степ це моя земля. Мій Донбас, моя Україна". Вони кажуть: "Та ж якою саме ми лишимо країну нашим дітям, все зараз на нашій совісті" (якось кривувато, але ж це не оратори, а воїни). Вони кажуть: "Кіборги – вони ж нічого не бояться. Зараз щось перекусимо і насиплем "таварісчам наваросам"

Хоч на плакат їх малюй.

Наші у Горового розмовляють переважно чистою українською. Вороги здебільшого базікають поганою російською, ще й записаною корявим транслітом: "Сука бендєрвавская", "сійчас ти все раскажешь, гавно укропскає", "я атрежу тібє уха, а єслі нє прізнаєшся, то буду дальше атрізать по пальцу".

Таких і вбивати не жалко.

Серед оповідань є кілька гумористичних. Про Януковича, який добре загримувався, приїхав на екскурсію до Межигір’я і купив там туалетний папір з написом "ПТН-ПНХ". Про тітку й хлопця, яких начебто віддали в рабство, а насправді використовують для зйомки сюжетів російського ТБ. Про Путіна, на якого вигукуючи знов-таки "Слава Україні", накакав свідомий австралійський коала.

Австралійські коали теж за нас.

Ось такі казки в Руслана Горового. Актуальні, патріотичні, душевні, іноді дотепні. Головне, дуже правильні. Таке враження, ніби ця книга зроблена на замовлення відділу пропаганди при міністерстві інформаційної політики. Дивно, що ніде про це не згадується.

Мабуть, просто забули вказати.

 Юрій Володарський