Re: цензії
- 29.09.2026|Тетяна Дігай, ТернопільДіти сьогочасної війни
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Сергій Жадан. Демократичні процедури
Вони не змінилися і не зміняться.
Вони не змінилися і не зміняться. З широким розмахом, ударними темпами проходять у Харкові громадські слухання з приводу закону про декомунізацію. Минулого тижня два дні поспіль просторе приміщення ККЗ "Україна" набивалось бюджетниками, і другий день активісти-небюджетники блокували роботу президії. Міська влада, у виконання означеного закону виступила з рядом сміливих пропозицій. Хоча пропозиції переважно зводяться до ідеї нічого не перейменовувати.
Виходячи з цього, було запропоновано кілька несподіваних ідей. Скажімо, Жовтневий район перейменувати так само на Жовтневий, але відтепер називати його просто на честь жовтня – місяця, коли Україну звільнили від нацистської окупації. Ключове слово тут, звісно, нацистської. Не хочеш аби Жовтневий далі лишався Жовтневим – виступаєш нацистським приспішником. Дзержинський район, наскільки розумію, теж вирішили залишити. Але називати його далі збираються на честь якогось іншого Дзержинського (ну а чого – поширене в Харкові прізвище, кожен другий як не Косіор, то Постишев). В лояльних міськраді теленовинах показують обурених харків´ян – всі як один виступають за конструктив, всі як один вимагають законності.
Про законність, до речі, говорять обидві сторони конфлікту: активісти стверджують, що примушувати бюджетників лизати владі задницю – незаконно. Бюджетники ображено заперечують, що незаконно їх цієї можливості позбавляти. Бюджетники загалом виглядають ображено, гнівно говорять, що їх ніхто ні до чого не змушував, що на слуханнях вони з власної волі, просто тому, що переймаються долею міста. Запам´яталась фраза виховательки одного дитсадочка: "Я просто хочу, щоб моє місто було чистим і затишним". "І щоб зарплатня була", - додала вона на всяк випадок. І я особисто схильний вірити, що більшість із них прийшли справді добровільно. Для них це все дійсно з доброї волі – відгукуватись на будь-які рекомендації влади, підтримуючи всі ці безумні ідеї перейменування одного Дзержинського на іншого. Головне – щоби чисто і затишно. Ось, скажімо, проспект Леніна – це, безперечно, затишно. А той таки проспект, але вже Науки – не затишно ні разу. Певен, що для більшості з них це норма поведінки – слухати господаря, не вважаючи себе при цьому в чомусь обмеженим. Просто така спайка, співпадіння ідеологічних векторів. Вони ж цю владу, за великим рахунком, і вибирали. Чого ж її тепер не любити.
Нехарків´яни, цікавлячись Харковом, часто питають – невже тут справді нічого не змінилось? Як не змінилось, - хочеться відповісти, - ясно що змінилось. Два роки тому ніхто цих чортових активістів і на поріг не пустив би. Навіть голосу їм ніхто не давав би. А ось тепер змушені принижуватись самі перед собою, вигадувати всю цю маячну про двох Дзержинських, робити видимість демократичних процедур. Уявляю, з яким задоволенням мер-господарник застосував би правоохоронні органи для наведення конструктивного діалогу. А ось, не може. А так справді – не змінилося нічого. Передусім у всіх цих бюджетників, клерків і місцевих політичних еліт. Жодною мірою не змінилось. Ні, вони зовсім не сепаратисти, не виготовляють вибухівку, не шиють удома у вільний від роботи час прапори народних республік. Ходять на роботу, у будівлі, над якими висять державні прапори, ставлять печатки з тризубами, виконують директиви, здають звіти. Хтось може навіть мобілізацію проводити. Хтось навіть переатестацією чиновників займатись. І всі вони, як і раніше, дивляться з острахом та нерозумінням на всю цю підозрілу державу, з її заплутаною історією, загрозливою мовою та невідомою культурою. Всі вони будуть до останнього триматися за створені спеціально для них політичні сили (навіть якщо вони, на відміну від вулиць та проспектів, будуть перейменовуватись), що апелюватимуть до їхнього щасливого безтурботного минулого, протиставляючи йому непевне й сповнене викликів майбутнє. Вони не змінилися і не зміняться. Вони далі будуть виховувати дітей, займатися педагогічною діяльністю, працювати з молоддю, створювати електоральні настрої. Совок лишився для них, перефразовуючи Ю.І.Андруховича, їхньою останньою територією. Останнім ідеологічним прихистком. І добровільно вони його не здадуть ніколи. Хоча й зі зброєю в руках теж захищати не будуть.
Ось такі демократичні процедури.
Коментарі
Останні події
- 29.09.2026|18:28160 років Михайлу Грушевському: людина, яка писала і творила українську історію
- 29.09.2026|15:41Українське шістдесятництво як явище світової культури
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
