Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А. – К. : Наш Формат, 2015. – 620 с.

Роман про те, як побудувати ідеальне життя, яким правитиме раціональність, конкуренція та вільний бізнес.

Нарешті побачив світ третій том знаменитої трилогії «Атлант розправив плечі» відомої американської письменниці ХХ століття Айн Ренд. Про перші два томи – «Несуперечність» та «Або – або»  – ви можете прочитати на нашому сайті.

Третя книжка має назву «А є А», це кульмінація тритомника. Інтригуюча, трохи «серіальна» лінія твору виводить тут на рівень справжнісінької утопії чи антиутопії (точно й не визначиш).

Нагадаю, події розгортаються в умовній Америці умовних років двадцятого століття, що її взірцевий капіталізм поступово перетворився на щось, близьке до пострадянського й навіть радянського способу організації суспільства. Поза сумнівами, у зображенні побудови нового устрою Айн Ренд використала враження, які лишились у неї від життя в СРСР у 1920-х роках (письменниця народилась у Російській Імперії, а емігрувала вже під час НЕПу). Втручання держави в усі сфери, ідеологічний тоталітаризм, усі інші добре знайомі нам принади. Як наслідок, економіка та всі інші сфери приходять до занепаду. На цьому тлі кілька діячів великого бізнесу самовіддано все ще намагаються порятувати залізниці (головна героїня – Даґні Таґґарт), сталеву промисловість (Генк Ріарден) та інші галузі.

І ось у третьому томі відкривається, що велика група видатних бізнесменів, митців, мислителів та інших фахівців таємно створила в непомітній гірській долині недоступне місто, в якому утвердились ідеальні утопічні закони вільного капіталізму. «Держава повинна мати лише захисні функції», – твердять вони та сповідують раціональний егоїзм (який, на переконання його прихильників, при послідовному дотриманні і є справжнім альтруїзмом), розвивають вільний бізнес, плекають конкуренцію. Власне, такими є важливі засади «об’єктивізму» Айн Ренд, що його вона пропагувала не тільки у своїх художніх, а й у філософських творах.

Але життя в ідеальному гірському містечку не є вінцем бажань героїв. Вони роблять вилазки в деградовану «соціальну» Америку та допомагають її владі нищити економіку. Мета – якнайшвидше довести її до логічного фіналу, себто повного занепаду, а тоді почати піднімати країну з руїн і розбудовувати її вже за своїми власними принципами. Даґні Таґґарт і Генк Ріарден якийсь час іще не готові приєднатися до «руйнівників», але з часом і їм доведеться визначитися.

Окрім цих сюжетних перипетій, головною особливістю третьої частини «Атланта» є величезна кількість програмних промов і проповідей. Багатосторінкові інтелектуальні побудови з розмаїтою аргументацією та прикладами роблять книжку вже радше соціально-філософською, ніж художньою. Хоч окремі яскраві художні образи є й тут, наголос ставиться вже не на них. Невипадкова і назва тому. «А є А» символічно ілюструє засадничий раціоналізм філософії Айн Ренд. Так само, як на тлі лівих і правих «державницьких» тенденцій двадцятого століття, авторка обрала шлях абсолютного капіталізму, так і на тлі тенденцій постмодерного мерехтіння й неоднозначності цього ж століття, вона закликала до чіткості, раціональності, до пошуку безсумнівної істини, пізнаваної інтелектом. Істини, в котрій А точно означатиме А.

 Навіть із цієї рецензії спостережливий читач легко зауважить утопізм книжки Айн Ренд, велику схильність до ідеалізації. Цей твір, зрештою, й не варто сприймати як священну книжку чи неодмінне керівництво до дій. Вона цікава більшою мірою як елемент інтелектуальної історії наших часів і як зібрання художніх образів та раціональних тез і аргументів, котрі можуть бути тією або іншою мірою корисні в країні, яка вже встигла постраждати від соціального популізму та перебуває на роздоріжжі, в роздумах над методами подальшого будівництва у різних галузях життя.

Олег Коцарев