Генеральний директор корпорації Apple був впевнений, що ця трагедія може навчити «від протилежного», як варто взаємодіяти з програмістами, щоб фірма була успішною. Напередодні щорічної google-конференції GDG Lviv Читомо запитало в одного з учасників події Олексія Чиркова, які художні книжки варто прочитати тому, хто тільки починає створювати код, або тим, хто вже на цьому з’їв не одного «равлика».

Наприкінці листопада / Туве Янссон

Саме цю, не найвідомішу книгу із «мумі-тролівської» серії, можна порадити програмістам. Події розвиваються у Долині Мумі, коли приходить осінь, і сім’я їде на море: «Одного дня на світанку Нюхмумрик прокинувся у своєму наметі в Долині Мумі-тролів і відчув, що у повітрі запахло осінню».

Це єдина книга з циклу, де нема головних героїв, вони лишаються десь «за кадром», наче «боги з машини», що створює особливу, навіть трохи апокаліптичну атмосферу.

Це світ, у якому раптом зникли головні важелі впливу й керівництва, вже нема Мумі-мами, яка, як відомо, «може виправити все, що завгодно», нема Мумі-батька, який заспокоїть сім’ю, нема навіть доброзичливого Мумі-троля, що завжди вміє домовитися з іншими.

Проте є сором’язливий і самотній Хомса Тофт, який тимчасово мешкає у будинку сім’ї Мумі. В одній з кімнат Тофт знаходить книгу про загадкового Нумуліта, який харчується електрикою (наче справжня комп’ютерна програма!), і вирішує йому допомогти. Тофта можна назвати казковим аналогом сучасного програміста: його фантазії втілюються у життя, якщо він докладно їх продумує.

Для того, щоб допомогти Нумулітові, Тофт влаштовує грозу, однак звірятко після негоди стає великою і досить небезпечною істотою. Нумуліт приходить до будинку Мумі, стукає у вікна і лякає мешканців долини. І тоді Тофт уявляє, як чудовисько повертається у море – і це справді відбувається. Лише таким чином, «дописавши програму», Хомса Тофт рятує інших мешканців від того, що він сам створив.

So what?

Будь-якому творцю варто бути обережним із власними фантазіями та експериментами: те, що видається безпечним і зрозумілим, у певний момент може перетворитися на «нечитомий код», який неможливо контролювати.

Сталеві печери / Айзек Азімов

«Сталеві печери» – один з перших в історії детективів про роботів, сюжетно він пов’язаний із культовою збіркою «Я, робот». Дія роману відбувається у далекому майбутньому у місті-нащадку сучасного Нью-Йорка. Земляни змушені жити в гігантських підземних містах, використовуючи енергію надр. Замість фермерських продуктів – штучно синтезована їжа, замість свіжого повітря – складна система вентиляції. Поряд з Нью-Йорком існує Космотаун – місто «спейсерів», мешканців інших планет, які контролюють Землю і всіх людей.

Невдовзі робототехніки створюють Р. Даніла Оліво («Р.» означає «робот»), що має вигляд точної копії свого творця Роя Сартона.

Мабуть, саме в цьому романі три закони робототехніки представлені «на живому прикладі», а не в абстрактній формі.

Кажучи про Азімова, ми часто забуваємо, що геніальний американський письменник був ще й непоганим вченим-футурологом: він точно передбачив, якими будуть у наш час радіозв’язок, електростанції, космічні подорожі і навіть кухонні комбайни. Тому читаючи Азімова, варто звертати увагу не лише на сюжет, а й на те, які рецепти письменник пропонує, щоб уникнути глобальних катастроф нового часу.

So what?

Насправді ніколи не знаєш, хто і що поруч з тобою. Будь-яка інша істота є загадкою, кантівською «річчю у собі» або «роботом у собі», як у цьому випадку. Однак не варто відкидати все незнайоме – нову програму, чужий код, складну комп’ютерну мову. Лише опановуючи щось нове щодня, можна досягти успіху у цій професії.

Аліса в Задзеркаллі / Льюїс Керрол

Дівчинка Аліса вирішила увійти у дзеркало і опинилася у Задзеркаллі, де світ є великою шаховою дошкою – хто ж не знає цієї історії! Однак програмістам варто перечитати її вже у дорослому віці, повірте, ви подивитеся на неї зовсім по-іншому!

Умберто Еко, якого, до речі, підозрювали у винайденні геніальної програми для написання книжок, зазначав, що хороша книжка – це та, у якій кожен знайде щось своє.

Якщо у дитинстві у книгах Керрола нас захоплюють яскраві образи, то в дорослому віці ми починаємо відчитувати глибоку «недитячу» філософію цих творів.

So what?

Сучасний фізик Мічіо Каку порівнював дзеркало Аліси з космічною чорною дірою. Здавалося б, у чорній дірі нічого не існує, проте це не так: крізь неї можна потрапити в інший світ, де діють незвичні для нас закони. Так само буває і з чужою комп’ютерною програмою: якщо її написано інакше, ніж ми звикли, не варто одразу лізти у код і намагатися перетворити його на «правильний» чи «ергономічний».

Можливо, ви з цим програмістом просто «живете по різні сторони», як сказала б Аліса.

Криптономікон / Ніл Стівенсон

У романі американського фантаста йдеться про діяльність двох груп програмістів з двох різних епох. Першою групою є криптоаналітики антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни (сьогодні більшість знає про них з фільма Мортена Тильдума «Гра в імітацію»), а також деякі солдати і шпигуни. Інша сюжетна лінія пов’язана із сучасністю: нащадки попередніх героїв працюють в IT-сфері, намагаючись побудувати дата-центр у вигаданому султанаті Кінакуті десь біля Філіппін. Мета їхньої роботи – запровадити криптографічно стійку електронну валюту, яку не зможе контролювати жоден уряд, що допоможе уникнути майбутніх війн і голокостів.

Завдяки «Криптономікону» можна не лише зрозуміти принципи роботи машини Тюрінга, а й дізнатися про таємничий світ «black hat» хакерів, завдяки яким існують, наприклад, біткоїни.

Цікаво, що Ніл Стівенсон – і сам програміст, у примітках можна знайти справжній комп’ютерний код, який використовує головний герой твору.

So what?

Будь-який комп’ютерний феномен, від біткоїнів до шифропанку, має позитивні й негативні риси. Все залежить від того, хто, як і навіщо використовує його. Програмістові важливо пам’ятати про етику професії, про яку сьогодні в Україні чомусь мало згадують.

Місто і Зірки / Артур Кларк

Дія роману відбувається у далекому майбутньому, в ізольованому від решти світу місті Діаспар. Діаспар, на перший погляд, ідеал урбаністичного поселення: місто цілком автономне і захищене, а городяни – безсмертні й забезпечені всім необхідним.

Улюблене дозвілля мешканців Діаспару – комп’ютерні симуляції, у яких можна собі дозволити справжню пригоду, адже у житті ніхто не виходить за межі міських мурів.

Однак одного дня двадцятирічний юнак Елвін виявляє, що ціле місто – це теж своєрідна комп’ютерна симуляція, з якої нема виходу.

So what?

Задовго до Бодрійяра і його симулякрів Кларк дав читачам привід задуматися про природу віртуального й реального.

Іноді варто залишити комп’ютер вдома і поїхати за межі міста, аби доторкнутися до того, що ми називаємо «реальним». На щастя, для нас це поки можливо.

Десять міст. Машиноградос / Марчелло Арджиллі

«Десять міст» – збірка італійського «підліткового» письменника Марчелло Арджиллі. Кожному місту присвячено одну главу, яка є самодостатнім оповіданням. «Поетонія», «Солдафонія», «Поліцейськ», «Олімпійськ» – це окремі всесвіти зі своїми законами та героями. «Машиноградос» варто прочитати насамперед тим програмістам, які у майбутньому хочуть брати участь у розробці роботів.

So what?

Коротке сумне оповідання, що стало основою для багатьох фільмів, порушує зовсім не дитячі питання: чи може робот стати рівним людині? Чи має цей металевий механізм почуття?

Як нам взаємодіяти із досконалими роботами? І чи варто це робити взагалі?

Напевне, не існує фанатів робототехніки, які хоча б колись про це не думали.

Вінні Пух /Алан Александр Мілн/ та Вінні-Пух і всі-всі-всі /Борис Заходер

Якщо Керрола варто перечитувати герменевтично, тобто, зосереджено й заглиблено, то «Вінні-пухів» я раджу проглядати компаративно – порівнюючи два світи, створені різними авторами з різних країн.

Відомо, що Заходер називав свій варіант «переказом», а не «перекладом» історії про ведмедика. Крім того, простий для сприйняття текст Мілна допоможе підтягнути мову тим, хто проспав половину пар з англійської в університеті.

So what?

Два різні «Вінні-Пухи» – це ніби аналогічні програми, написані різними комп’ютерними мовами. Наче, схожі, але все ж різні. А образ слонопотама – це знайомий всім айтішникам «шрьодінбаг», тобто, помилка, яку неможливо знайти, хоча вона десь існує. Може, тоді не варто й шукати? Все одно половина функцій тримається «на магії», як ми знаємо.

Депеш Мод / Сергій Жадан

Повість українського письменника Сергія Жадана «Депеш Мод» схожа на роман Джека Керуака «У дорозі» – той самий настрій розгубленості й бажання втекти від суспільства, зануреного у консьюмеризм.

Однак книжка Жадана значно ближча для українського читача за твори «короля бітників», хоча харківський автор часто пише про речі та ситуації, яких ми воліємо не помічати.

Як і в будь-якій багатошаровій прозі, кожен знайде тут щось своє: «кльову» мову, «пацанський гумор» без прикрас або численні пригоди, у які втрапляють персонажі.

So what?

У програмістів є поняття «хакатон» (від hack + marathon). Це своєрідний форум, під час якого розробники з різних сфер разом цілодобово працюють над рішенням певного завдання. В Україні хакатони зазвичай пов’язані з ІТ-волонтерством або освітою.

«Депеш Мод» – це також своєрідний хакатон, коли різні люди вирішують однакові проблеми і намагаються досягнути спільної мети. Завдяки «Депеш Мод» розумієш: хакатон – це не лише корисно, а й весело.

.

Машина відмінностей / Брюс Стерлінг, Вільям Гібсон

Фантастичний стімпанк-роман Гібсона і Стерлінга – це історія про зміну суспільства завдяки технологіям у часи вікторіанської Англії. Під час форсованої індустріалізації математик Чарльз Беббідж винаходить машину відмінностей (difference engine) – потужний комп’ютер парової епохи.

Машина Беббіджа – це своєрідний аналог Великого Брата Орвелла: вона так само спостерігає за мешканцями міста й контролює їхню поведінку. Однак навіть машині можна протистояти.

So what?

Насамперед роман цікавий тим, що головну роль у ньому відіграє жінка – Ада Лавлейс, дочка Байрона і перший програміст в історії. Лавлейс пояснила, що таке «програмний цикл», запровадила поняття «робоча комірка» й описала алгоритм обчислення Чисел Бернуллі. Саме на честь дочки Байрона згодом назвали мову програмування Ada. Часто програмісти, на жаль, скептично ставляться до жінок у своїй професії, забуваючи, що першим програмістом була саме жінка. Отже, подолання гендерних упереджень – не останнє, заради чого варто прочитати «Машину відмінностей».

Сума технології / Станіслав Лем

Збірка філософсько-футурологічних есе польського письменника Станіслава Лема – це спроба масштабного прогнозу, «дослідження шпичаків троянд, які поки не існують», як писав сам автор.

Назва збірки є алюзією на «Суму теології» Томи Аквінського: замість всемогутнього християнського Бога в центрі цивілізаційних і культурних звершень тепер перебуває наука – новий бог, щедрий, але й небезпечний.

Через брак в шістдесяті роки праць Стівена Гокінга і Мічіо Каку саме книжка Лема відіграла велику роль у популяризації науки в цілому і математично-обчислювальних ідей зокрема.

So what?

У передмові Лем зазначив, що головною ідеєю його збірки є відмова «прийняти концепції, що постулюють винятковість нашого існування».

Лем зіштовхує нас з п’єдесталу, на якому ми звикли гордо височіти над світом. Боляче, але корисно.

Підсумки

Хороша книжка – як хороша комп’ютерна програма: вона може змінити світ. І програмісти це знають не гірше за гуманітаріїв.

Богдана Романцова