І хоч загалом книжкових новинок вийшло менше, ніж торік, (всього за офіційною інформацією Форуму, 5 тисяч), вони стали більш помітними, влучними і відповідними часові. А загалом увага покупців виявилася прихильнішою до видавців, що не боялися продуманих експериментів і чеснішої конкуренції.

Продажі

Якщо квітневий Книжковий Арсенал видавці одноголосно визнали потужним професійним заходом, який демонструє стрімкий прогрес, то у відгуках про 22-й Форум видавців учасники переважно констатували, що він такий, як і завжди – з надто насиченою програмою, охочими до читання львів’янами, зустрічами зі старими знайомими та тіснотою в Палаці Потоцьких. Ця стабільність якраз найбільше й приваблює у Форумі, вважає директорка видавництва «Дуліби» Марина Гримич. З її слів, видавець точно знає, що під час Форуму буде хороший виторг, і, відповідно, можливість вкластися в нові книги.

Директор «Фоліо» Олександр Красовицький зазначає, що порівняно з минулим роком обсяги книговидання в Україні скоротилися на 55 %, однак сам харківський гігант до Форуму випустив на 8 книг більше, ніж тогоріч – 53 назви. Серед лідерів уже традиційно «Видавництво Старого Лева» з 43 новинками. Дещо відстав «КСД»  (40 новинок) та «Віват» (35). 15 свіжих видань представила «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Низці видавництв вдалося випустити орієнтовно у межах десяти новинок: літагенція DISCURSUS (9), «Нора-Друк» (6), «Кальварія» (7), «Крок» (11), «Наш Формат» (12), «Фонтан казок» (5), «Видавництво Жупанського» (4).   

«Наша галузь потихеньку відроджується. На мій погляд, новинки були якісніші, але їх було не так і багато. Це свідчить про економічні труднощі нашого бізнесу» , – зауважує генеральний директор видавництва «Віват»Юлія Орлова.

Керівниця «Видавництва Анетти Антоненко» дивується звичці видавців готувати новинки саме під Форум.

«Навіщо? Щоб у цій купі книжок загубитись? Є у світі поняття сезону – з вересня до грудня. Нащо тулити все в ці нещасні чотири дні? Я видаю до Форуму лише те, що йде за планом. От, приміром, у мене книжка вийшла на наступний день після закінчення Форуму»,  – пояснює Антоненко.

Більшість видавців зазначають, що продажі були очікуваними – переважно трохи меншими або на рівні минулого року.  «Дещо йде економічний спад, тому наші дорогі видання не користуються відчутним попитом»,  – розповідає головний редактор видавництва «Картографія» Ірина Руденко. Водночас у «Фоліо» задоволені продажами, які суттєво виросли.

Також втішені активністю покупців у вінницькому видавництві «Теза».  «Читачі, порівняно з минулим роком, значно активніше купують книжки. Ми фактично вийшли на рівень того продажу, який був до початку подій в Україні. І це дає нам надію. Найактивніше купують, як і завжди, новинки. Ми видали три нових дитячих детективи, а ще повість Сашка Дерманського «Маляка – принцеса Драконії» , – каже заступник директораАндрій Кузьмін. У «Віваті» звітують, що з огляду на виручені кошти продажі зросли на 45 %.  У «Видавництві Жупанського» тішаться продажами першого повного українського перекладу «Улісса».  «Продали все, що встигла надрукувати друкарня, а саме 400 примірників. Продали б десь 600, якби книжки не закінчилися в суботу, 12 вересня» , – коментує директор Олексій Жупанський.

Ціни

Тут слід сказати, що такий результат виторгів можна вважати досить успішним, бо ціна за книжку значно зросла: ще торік можна було купити ошатне ілюстроване видання за 70-100 грн, а цього ж року ціна за таку книжку починалася від 100 грн — 150 грн. І переважна більшість видавців уже не мала, чим «демпінгувати» – наклади, друковані за докризовими цінами, вже розійшлися. Можна констатувати, що книга все ж укріплює свої позиції. Багато видавців також констатують, що реалізація дорожчих видань (100 грн+) відбувалася подекуди активніше, ніж бюджетніших аналогів.

Львівське видавництво «Апріорі» помітило, що на проспекті Свободи, де також стояли їхні намети, покупців було більше. Припускають, це пов’язано з тим, що вхід туди безкоштовний. 

До речі, на платний вхід до Палацу мистецтв нарікало не одне видавництво, мовляв, зайві витрати для читачів.

«За таких умов мені особисто було б вигідніше піти в книгарню й там купувати. Але тут можна зустріти відомих авторів – і це плюс, який тримає деяких людей. Організатори з видавцями мають зібратися і вирішити цінову політику на Форумі. Приміром, можна гукати спонсорів з-за кордону, які б оплачували участь видавців. Це дало б змогу робити суттєві знижки на книги, і, відповідно, зросла б кількість відвідувачів. Так можна зберегти Форум, а інакше за кілька років він взагалі зникне» , – вважає представник дрогобицького видавництва «Коло» Тарас.

Тенденції в асортименті

Попри те, що відвідувачі не могли дозволити собі закупи в колишніх масштабах, була низка книг, за якими вони приходили цілеспрямовано. Серед таких видань, зокрема, продукт на злобу дня. Так уже в перших наметах на подвір’ї Палацу мистецтв запитували про книгу Надії Савченко «Сильне ім’я Надія», що вийшла у видавництві правозахисної літератури «Юстініан». Теж саме із романами, побудованими на реальних подіях незначної давності – «Іловайськ» Євгена Положія («Фоліо») та «Аеропорт» Сергія Лойка («Брайт Букс»). Про війну на Донбасі йдеться також у збірці «Катастрофа i трiумф. Iсторії українських Героїв», яку впорядкувала журналістка «Дня» Марія Семенченко. На цю ж тему і теж від журналістів книги «Книга змін» Андрія Цаплієнка (КСД), «Неоголошена війна» (КСД), Війна очима ТСН («Основи»).

Тримається інтерес і до тематики Євромайдану. Так у видавництві «Люта справа» лідером продажів була антологія мистецького Барбакану – «Трикутник 92». До видання ввійшли твори, які читалися під час Майдану на Мистецькому Барбакані, а також роботи фотографів і художників.

У центрі уваги опинилася ще одна війна – Друга світова. Так однією з найбільш очікуваних новинок Форуму стала книга «Мабуть, естер» письменниці українського походження Каті Петровської, яку з німецької переклав Юрко Прохасько (видавництво «Книги – ХХІ»). Це, за визначенням авторки, «збірка історій», у якій, зокрема, йдеться про знищення українських євреїв у 1941 році. Примітно, що гран-прі Форуму видавців-2015 отримала книга «Відвага і страх» (видавництво «Дух і літера»), що розповідає про життя окупованого Львова під час Другої світової, української авторки Олі Гнатюк. Крім того, у КСД українською вийшов роман Томаса Кініллі «Список Шиндлера».

Ще одна тенденція – увага до постаті Андрея Шептицького, чий 150-річний ювілей святкують цьогоріч. Літературна агенція Discursus випустила книгу «Послання любови» з пастирськими посланнями митрополита Андрея Шептицького до духовенства й вірних Станиславівської епархії. Водночас ВСЛ підготувало дитячу абетку «Шептицький від А до Я» з текстами Галини Терещук і Оксани Думанської та ілюстраціями Аґрафки.

Не можна не помітити буму розмальовок. Навіть ті, хто ще торік дивувались, «хто це купує» і «невже це цікавіше за художню літературу» видали щонайменше по одній розмальовці. Це вигідні проекти – переважно ч/б друк, жодних витрат на редактора – на вже проторованому шляху на ринку завдяки «першопрохідцям» в цьому напрямку, видавництву «ВСЛ». З-поміж таких проектів виокремлюється хіба лише небюджетна «Ташенька і кактус» Ярослави Шульц (видавництво «Астра»), де збережені всі авторські інтерактивні елементи, а сама книжка виконана на картоні і шведському папері. До речі, у «Астрі» розповіли, що ця книга стала лідером їхніх продажів, незважаючи на високу ціну.

Ставка на інтерактив у дитліті – помітно більше стало видань, орієнтованих на розвиток практичних умінь маленьких читачів. Так ВСЛ випустив вже другу книгу чеського автора та ілюстратора Мартіна Содомки – «Як змайструвати літак». У «Віваті» вийшли графічна енциклопедія із завданнями «Інфографіка для дітей» та посібник «Моя перша 1000 англійських слів». «Дух і Літера» презентувало мистецькі карти для інтелектуальних ігор «Казковий світ Ольги Рапай-Маркіш» та «Художники українського авангарду».

Увага до перекладних проектів. До 22-го Форуму видавничі портфелі поповнилися перекладами світових бестселерів нон-фікшну. Так українською вийшли книги операційної директорки Facebook Шерил Сендберґ, мецената Джорджа Сороса, одного з провідних нейрохірургів світу Генрі Марша, посла США в ООН Саманти Пауер. При цьому, як зазначає Михайло Комарницький, директор видавництва «Літопис», стрибки курсу завдали колосального удару по перекладній книзі.  «Ти розумієш, що ця книжка мусить вийти, але економічні умови цього не дозволяють. Хоча видання могло з’явитися українською в той самий час, що й німецькою, англійською, іншими мовами – видавці надсилають нам уривки з книг, які незабаром виходять, і пропонують видати її в Україні, та ми часто змушені відмовляти» . Комарницький також додав, що вони запрошували на Форум тих авторів, переклади яких вийшли у «Літописі» (приміром, керівників Google), але ті, відмовляються через нестабільність ситуації в країні. 

Серед видавничих стратегій – експеримент від видавництва «Дуліби», яке не видало жодної художньої книги до Форуму.  «Я підготувала цікавий нон-фікшн і академічну наукову літературу. І я не розчарована своїм результатом,  – пояснює Марина Гримич. –  Якщо раніше, на початку 2000-х років люди хотіли художньої літератури, то зараз вони вже нею наситилися і хочуть більше пізнавальної нон-фікшн, але написаної, як художня. Я цей жанр назвала «бель нон-фікшн», і він створений уже для більш просунутого читача» .

Зазначимо, що розширився також асортимент видань на тему підприємництва та селф-мейду, і, здебільшого, завдяки видавництву «Наш Формат». Окрім автобіографії Генрі Форда, яку активно розбирали ще під час квітневого Арсеналу, цього разу лідерами продажів «Нашого формату» стали також бестселер Пітера Тіля «Від нуля до одиниці. Нотатки про стартапи, або як створити майбутнє».

Також помітно більше стало видань для підлітків. Зокрема, серія ВСЛ «Майже дорослі» поповнилася трьома новинками від українських авторів – «Метелики у крижаних панцирах» Оксани Радушинської, «140 децибелів тиші» Андрія Бачинського та «Марта з вулиці Святого Миколая» Дзвінки Матіяш. У ВСЛ також підготував переклад мотиваційної книги «7 звичок високоефективних підлітків» Шона Кові. Ще одне львівське видавництво «Урбіно» випустило українською роман популярної польської письменниці Малгожати Гутовської-Адамчик «110 вулиць» .

Поруч із завзятою роботою над перекладними творами видавці не забувають і про сучукрліт. До прикладу, волинське видавництво «Твердиня» видало твори п’ятьох авторів, відзначених на Коронації слова-2015. У видавництві, однак, констатують, що продажі не надто високі. Окрім того, в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ», яке привезло на форум книги Андруховича, Жадана і Прохаська, переконалися, що конкурувати з такими виданнями нелегко, бо багато видавництв працюють з цими авторами.  «Разом з тим, ці книги у нас найбільше і купують» , – зазначає Віра, представниця «Лілеї-НВ».

Політика на Форумі

Багато запитань у журналістів викликало часте нагадування Форумом видавців у промовах і друкованій продукції Української галицької партії як мецената. Олександра Коваль відповіла це не надто зручне питання: «Чому саме ця партія запрошує? Бо інші не запрошують. Вони надають певне фінансування та інформаційну підтримку».

Тим часом політиків й істемблішменту на Форумі було негусто. Окрім цілком очікуваного візиту мера Львова і лідера партії «Самопоміч» Андрія Садового, у Палац мистецтв завітала перша леді Марина Порошенко з дітьми – купували книжки, брали участь у конкурсах, а окрім того – у презентації публіцистичного триптиху з Бібліотеки газети «День».

Відвідав Форум і міністр культури України В’ячеслав Кириленко, який прибув у Львів цього разу «в офіційному статусі», а до цього приїжджав, за його словами, неофіційно – аж 10 чи 11 разів. Президент Форуму Олександра Коваль наголосила, що в історії виставки — це перший офіційний візит віце-прем’єр-міністра.

Проте сам Кириленко чомусь не знайшов часу відвідати одну з найважливіших дискусій для видавців – «Чи потрібна державі розумна нація? Відповідність політики влади стану книговидання і читання в країні», куди був запрошений як спікер  (читайте основні тези цієї дискусії  «апокаліпсис національного скарбу»).

Можливо, тому, що Міністерство культури України не надто переймається книжковими справами країни й не має конкретики, чим втішити видавців? З іншого боку, за перебігом дискусії ретельно стежив віце-президент Франкуртської книжкової виставки Тобіас Фосс, який у своєму насиченому графіку знайшов час приїхати й послухати про кволі рішення влади. 

Як на десяту ранку, чимало людей зібралося подивитися на «прелюдію» свободівки Ірини Фаріон у «великій роботі над мовною свідомістю, над волею українського народу». Авторка у своїй монографії «Суспільний статус староукраїнської мови у XIV-XVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива» торкнулася питання православної церкви й функціонування мови у тогочасних гетьманських канцеляріях.

Найважчим, за словами мовознавиці, було віднайти термін, який найкраще відображав би проблематику монографії, але завдяки підказці дослідника Ростислава Мартинюка термін знайшовся, і ним виявився «соціолінгвізм». Дивно, адже соціальна лінгвістика викладається в українських вишах майже 10 років.

Українська співачка й нардеп від Радикальної партії Злата Огнєвіч презентувала дитячий журнал із не надто вибагливими ілюстраціями своїх приятелів під назвою «Бурька». Проте зі своїми підписниками Огнєвіч ділилася фото не так куплених книг на форумі, як селфі на бруківці і рестораціях Львова.

Справжньою політичною подією стала презентація книги Надії Савченко «Сильне ім’я Надія», яку представила сестра відомої льотчиці Віра.  «Ідея створення книги належить адвокату Іллі Новікову. Але Надя сказала: «Книги пишуть тоді, коли хочуть померти, а я ще хочу жити». Книгу Надя почала писати на якомусь  -надцятому дні голодування, десь два-три тижні. Вважаю, що книжка має свій термін придатності, і треба її якомога швидше перекласти якоюсь іноземною мовою, щоб читач у західному світі розумів, що відбувається тут очима бойової одиниці, не якогось політика чи літературознавця»,  – наголосила Віра Савченко.

За словами Світлани Максимової, шеф-редакторки видавництва «Юстініан», де і вийшла книжка, найважливішим завданням було зберегти стилістику книжки.  «Це навіть якийсь новий жанр – не документалістика, а дуже щира хроніка. Коли пишуть на такому нерві, то ніколи не брешуть. Саме ця книжка має бути у кожній українській сім’ї»,  – вважає видавчиня.

Цьогоріч влітку вийшла ще одна книжка на підтримку політв’язня, режисера Олега Сенцова «Рассказы» (Laurus), виручені гроші від книжки обіцяють передати родині Сенцова і задіяти для визволення Олега.

Нові гравці

Попри кризу й подорожчання паперу у книговидавничу галузь прориваються і нові гравці. Зокрема цього року вперше на Форумі був представлений стенд Малих видавців, на якому можна було знайти цікаві, здебільшого некомерційні проекти. Як зазначають організатори, місце малим учасникам надали на пільгових умовах,. Відтак вперше на Форумі змогли взяти участь Інтелектуальна книга, «Ми з тобою», Видавничий центр 12, Читаріум, Noa Krem, Три муравья, Жолудь тощо.

 Деякі нові гравці вирішили пробиватися самі. Наприклад, в Україні з’явилося перше видавництво перекладних коміксів «Ірбіс комікси», що вийшло на ринок відразу із трьома новинками.

Максим Войцеховський, засновник видавництва, на презентації поділився своїм баченням коміксної культури:  «70% українців сприймають комікси як щось несерйозне, як веселі історії. Це більше американський формат, який підходить для опису веселих подій. А комікси-книжки можуть бути і на серйозні теми. У Франції є цілі школи, які навчають художників малювати комікси. Цілі факультети працюють над тим, як правильно розмістити малюнки, як передати риси людей, тварин. Малюнки засновані на реальних подіях. Це сидять професійні історики разом з художниками, які намагаються передати все максимально точно. З іншого, це ціле мистецтво, як розставити слова. Бо слів у коміксах небагато, але вони мають передавати найважливіші моменти».

Також відвідувачі змогли більше дізнатися про заснований улітку Літературний центр імені Аґнона (єдиного Нобелівського лауреата, що народився на теренах України).

Ініціаторка Мар’яна Максим’як так бачить розвиток проекту:  «У планах — створення простору з можливістю відвідування у холодну пору року (на разі домовляємось із районною бібліотекою) та невеликої літературної резиденції (провідна тематика якої — міська). У перекладацьких планах — не лише переклади творів Аґнона, а й створення осередку літератури в малому місті для мешканців цього міста » .

Наразі новий центр підтримало кілька відомих українських письменників, зокрема й Тарас Прохасько.  «Якщо знайти спільну мову з історією різних народів, які тут жили. Пріоритетом місцевих мешканців та організаторів заходів у Бучачі має бути не бажання створити так звану паламницьку Мекку, а формування культурного осередку саме для місцевого населення. Інакше це місто буде порожнім»,  — зазначив Прохасько.

Також на Форумі було представлене молоде видавництво Антологія, що спеціалізується на книжках шрифтом Брайля.

Стенди

Після відвідин ярмарку склалося приємне враження, що видавці нарешті вивчили можливості оформлення стендів за допомогою плакатів і фрізів. Багато стендів у палаці вже прикрашали плакати їхніх новинок, проте базарний дух і зелені палатки нікуди не подівся із двору. 

Особливо симпатичним був традиційно стенд «Видавництва Старого Лева» в оформленні художниці Анастасії Стефурак, стилістику якої вирішили зробити візитною карткою усього видавництва.

Неочікувано гарним видався світлий і квітковий стенд видавництва «Віват» в оформленні харківської художниці Марічки Рубан.

Варто відмітити й вдалий експеримент «Фоліо», стенд якого розташувався навколо колони, що дало змогу читачам наблизитися до новинок і взяти їх у руки. Успішною виявилася практика безкінечних автограф-сесій фоліївських авторів на стенді (по кілька відразу), що, безперечно, впливало на рівень продажів і зацікавлення випадкових відвідувачів. Ще один непоганий хід – це тотальний розпродаж, який влаштувало «Фоліо» в останню годину Форуму видавців.

Тим часом «Видавництво Анетти Антоненко» пішло іншим шляхом, переладнавши конструкцію стенду, звільнивши її від нагромадження книг і зосередившись лише на новинках. Відтак читачі менше розгублювалися коло стенду й отримали доступ до гортання книг.

 Легким і еко-стильним був і стенд почесної країни Форуму – Франції.

Приємності й неприємності

Порядок на 22-му Форумі підтримувала нова патрульна поліція. Керівник нової поліції Юрій Зозуля пообіцяв, що все буде добре. Власне, слова дотримав.

Для зручності перекрили вулицю Коперника – під’їхати до воріт Палацу мистецтв могли лише учасники Форуму.

Однак, окрім поліції, довелося залучати ще й слідчих СБУ, оскільки на ярмарку, за словами активістів львівської громадської організації «Меморіал», продавалися книги антиукраїнського змісту, надруковані під маркою видавництва «Фоліо».

Під час відкриття Форуму активісти влаштували пікет проти книг видавництв «Арій» і «Фоліо». Водночас директор «Фоліо» Олександр Красовицький назвав мітинг провокацією ФСБ та пообіцяв звернутися зі скаргою до СБУ. Згодом у прес-службі Львівської ОДА повідомили про порушення кримінальної справи за фактом розповсюдження згаданих книг.  «У цій справі не все так просто. Частину книг під маркою українського видання було надруковано у Російській Федерації. Це спецоперація російських спецслужб» , – заявив начальник управління СБУ у Львівській області Віктор Андрейчук. Матеріали справи передали до СБУ Харківщини.

Додамо, що в коментарі журналістам Красовицький запевнив, що книни, проти яких пікетували, не привозили на форум ( зокрема йшлося про видання  Володимира Корнілова «Донецько-Криворізька республіка», «Вчитель. Роман змін» Платона Бєсєдіна тощо).

Серед позитивних нововведень видавці називали можливість скористатися логістичними послугами «Нової Пошти» та Книжкової Біржи, представники яких були присутні просто в Палаці Мистецтв.

Вони також оцінили оперативність реагування організаторів на різноманітні побутові проблеми.

«Наприклад, коли почався дощ, нам організатори швидко принесли клейонки, щоб ми накрили стенди. З меблів було щось побите, то бігом прибіг майстер і відремонтував» , – розповів представник агенції «Феєрія Мандрів» Олег Крук. Щоправда, декому щастило менше – і стендистів-організаторів доводилося чекати й півдня, без перестанку нагадуючи про свої проблеми.

Попри те, що учасники загалом відзначали поліпшення організації Форуму-2015, все ж були «хронічні» недоліки, які повторюються з року в рік.

1. Нестача місця .  Богдан Логвиненко, мандрівник, багаторічний відвідувач Форуму, а нині і куратор окремої програми, у своєму Facebook написав:  «Форум видавців має виїхати з центру. Він вже почав виходити за межі Палацу мистецтв. Я дуже зрадів, що моя локація буде далеко він нього. Ще 8 років тому там неможливо було проштовхатися за книжкою чи автографом. Мені здається, що форум, як мінімум, еволюціонує, помалу роз’їжджаючись по Львову».  Про непридатність простору для події такого масштабу свідчить і неможливість переобладнання стендів для більшості учасників заходу.

2. Вбиральні, які розташовані в підвалі Палацу мистецтв і до яких вишиковуються довгі черги – окрема проблема, яка залишається невирішеною не тільки на Форумі, а на більшості велелюдних фестивалів.

 3. Сумніви щодо надійності охорони Палацу мистецтв вночі. Так видавництво «Люта справа» скаржиться: «Ми вчора залишили постери на стенді, сьогодні (12 вересня – ред.) прийшли – а їх вже не було» .

4. Переповнена подіями програма Форуму видавців не надихала не лише багатьох відвідувачів, які вчергове просто не могли зорієнтуватися у такій кількості подій і рідко де заповнювали аудиторії. Цей фактор вплинув і на декого з потенційних організаторів, гостей і спікерів – не всі хотіли брати участь без гарантії мінімальної відвідуваності, адже у програмі просто нема місця: якщо твоя подія стоїть паралельно з презентацією книги Савченко чи Фреймут, то хто прийде на автограф-сесію менш відомого автора?

Припустимим виходом із такої ситуації може стати запровадження плати за проведення презентації з можливістю продажу на ній книжок. Це може вирішити проблему палацової тісноти, підвищить рівень організації заходів та відфільтрує учасників. Окрім того, це надасть змогу організаторам заплатити авторам, які не хочуть проводити акції на Форумі безкоштовно (як наприклад, Михайло Бриних, який цього року не взяв участі в жодному форумівському заході.

5. За словами видавців, оренда за місце для видавців на книжковому ярмарку зросла на 20%. Дехто навіть відмовився приїхати у Львів через оплату. Для прикладу, письменники, брати Капранови повідомили у соціальних мережах, що не братимуть участь у Форумі, пояснивши тим, що  «організатори виставили їм рахунок на 4 тисячі гривень, щоб у мерії отримати для них дозвіл на торгівлю на проїжджій частині вулиці» .

Натомість організатори Форуму запевняють, що лише поставили всіх у рівні умови і жорсткіше поставилися до несанкціонованої торгівлі. Щоправда, відвідувачам дуже набридали письменники зі своїм самвидавом на столиках чи стільцях, які просто хапали за руки читачів, аби ті придбали їхні брошури. 

Анастасія Івашина, Анастасія Трепитьон, Оля Ренн, Галина Листвак, Наталія Корнієнко, Андрій Овчарук,  Тетяна Петренко, Анастасія Савченко, Тетяна Калитенко, Анастасія Семерей , Ірина Батуревич, Оксана Хмельовська

Світлини Читомо, Форуму видавців, Поліни Городиської, Алекса Звлецького