Re: цензії

28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок

Літературний дайджест

02.09.2015|08:10|Gazeta.ua.

"На один ієрогліф пішла година. А їх близько шести тисяч"

— В Україні видають мало східної літератури. Я бізнесмен, не перекладач. Але раз ніхто того не робив, то суто для себе почав перекладати "Мистецтво війни",— каже 42-річний Сергій Лесняк.

12 років тому з дружиною та двома доньками переїхав із Києва у Шанхай. Цього місяця львівське "Видавництво Старого Лева" представило українське видання трактату древньокитайського воєначальника Сунь-дзи. Він жив у VI ст. до нашої ери. Пише про стратегію бою і завоювання. Також дає поради про життя і працю.

— Перекладав потроху в різні роки. Це для мене і вправи були, щоб ліпше розуміти Китай. Допомагали друзі. Кожен ієрогліф обсмоктував з китайцями. Дивилися через словник і сперечалися. На одного раз годину потратили. А їх близько шести тисяч. Значень дуже багато. Кожен значок має купу нашарувань. Може і 20 значень мати. Звіряли з англійською мовою, але й там перекладачі по-різному подавали. В Україні доводити до пуття текст допомагав Віктор Кабак (літературний редактор СТБ. — "ГПУ"), — розповідає Лесняк. — З нашими сходознавцями трохи сперечався. Оскільки сам не філолог, то мені легко робити так, як вважаю краще. Дозволив собі відійти від правил і передавати китайські назви українськими буквами так, як вони звучать. Хоч у нас панує тенденція користуватися затвердженою в Росії звукопередачею. Китайське слово "дзинь" український сходознавець напише "цзинь".

Щороку Лесняк буває в Україні. Основна його робота — налагоджувати українсько-китайські ділові зв´язки. Переїхавши, створив там компанію для торгівлі в Азії залізною рудою. Зараз налагоджує продаж українських ліків. У Шанхаї почав займатися боротьбою тайцзи. Посів третє місце в країні. Цьогоріч планує здобути чорний пояс із тхеквондо.

— Серед китайців поширеніший футбол і баскетбол. Традиційними боями цікавиться не багато молодих, зате ґрунтовно, — продовжує.

Дітей Дарину та Ярину китайці називають Да-ла та Я-ся. Дружина Оксана редагує вісник про життя української громади "Шанхай Борщ". Лесняк був співвідновником українського земляцтва. Взяли назву організації українців 1930-х — "Українська асоціація Шанхаю". Видають журнал "Бізнес Сходу".

Сергій Лесняк почав учити китайську ще в Україні.

— Мова не має абетки. Ієрогліфів у словниках — більш як 70 тисяч. Ніхто не знає точну кількість. Зі старих вимальовують нові. Але з вигляду ієрогліфа не зрозуміло, як його читати. Аби вимовити повністю новий для себе ієро­гліф — мусиш дивитися словник або питати того, хто знає. Це мова, що треба зубрити. Подібні на вигляд ієрогліфи не обов´язково однаково звучатимуть. Може бути 50 ієрогліфів, які звучать "бан", — Сергій Лесняк нахиляється над столом і пише ієрогліф на три знаки "велосипед". — Ци-Сінь-Че. "Че" колись позначав колісницю, тепер — усе, що з колесами. Перший означає "само". Щось на подобі "сам везу". Середній — не пам´ятаю, але щось до теми. Наприклад "без мотора". По-іншому можуть називати дитячий ровер, спортивний.

З китайської літератури радить почитати прозу Мо Яня.

— Це один з останніх Нобелівських лауреатів (2012 року, за "галюциногенний реалізм, що поєднується з народними казками, історією та сучасністю". — "ГПУ"). Цікавий пласт літератури про культурну революцію. Книжки "Вовчий тотем" (автор Цзян Жун. — "ГПУ"), "Прощавай, моя наложнице" (1993 року роман письменниці Ліліан Лі екранізували. — "ГПУ"). Кіномистецтво теж. Це Китай, з яким Україні варто знайоми­тися.

Повертатися на батьківщину поки що не планує. Але перебування за кордоном називає робочим відрядженням.

Автор: Северин НАЛИВАЙКО



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса


Партнери