У книжці йдеться про двох друзів або братів, що проводять разом літо. Обрáзи, страхи, уявні істоти, бійки та іграшки зображені метафорично, а ілюстрації супроводжуються шістнадцятьма правилами, які головний герой (молодший з двох хлопчиків) вивчив за останнє літо.

Чітко пояснити дитині, про що саме йдеться на малюнках, неможливо – вони не репрезентативні й тим цікавіші. Розглядаючи такі метафоричні зображення, діти апелюють до своєї інтуїції, уяви, пам’яті, власного досвіду, абстрактного мислення й відчуттів.

Ніколи не залишай червону шкарпетку на мотузці для білизни

Так, наприклад, автор коментує таємничість однієї з найперших ілюстрацій «Ніколи не залишай червону шкарпетку на мотузці для білизни»:

«Уся ситуація доволі загадкова. І це мені подобається в цьому зображенні. Ми не знаємо напевно, у чому природа загрози, але ми відчуваємо, що відбувається щось небезпечне. І для мене це гарний спосіб розглянути через метафору багато речей, що трапляються в дитинстві. Я не думаю, що їх можна пояснити прямолінійно, тому що досвід – дуже приватна річ. У дитинстві досвід набувається, коли в тебе немає ще мовних навичок. Ти навіть не маєш когнітивних або емоційних ресурсів, щоб пояснити що відбувається, але ти відчуваєш речі дуже глибоко й інтуїтивно».

Правила «Ніколи не спізнюйся на парад» та «Ніколи не їж останню оливку» нагадають читачам ті соціальні ситуації, де вони ділилися їжею або демонстрували свої іграшки.

Ніколи не їж останню оливку

Дуже ефектно й емоційно в середині книжки зображено сварку між двома братами. Менший, що програв у бійці, опиняється всередині чорної печі з маленьким віконцем, на самоті зі своїм очікуванням вибачень. Так минає день, вечір і ніч (три розкладки ілюстрацій із зміною світла й тіні), аж доки старший брат не визволяє його з цієї печі. Правило «Ніколи не чекай вибачення» добре відоме людині будь-якого віку.

Ніколи не спізнюйся на парад

Яскраво ілюстроване останнє правило: «Ніколи не пропускай останній день літа». Цей заклик має «смачний» вигляд на малюнку з різними величезними фруктами, серед яких гуляють маленькі фігурки братів – з музичними інструментами в руках, щасливі й примирені.

Тетяна Михайличенко