Німці Мартін Бальтшайт і Крістін Шварц (Martin Baltscheit, Christine Schwarz) обрали для її висвітлення дітям світ тварин. Адже поглянути на себе збоку людство здатне хіба так, та й то лише зрідка.

Кожні 4 роки звірі обирають царя. До цього часу лідером завжди ставав Лев, тому що був єдиним кандидатом. І пригощав усіх пивом із ковбасками. І все було звично й зрозуміло. Однак Миша все ж засумнівалася. Навіщо взагалі проводити вибори з єдиним кандидатом, де все й так зрозуміло? І вирішила також взяти участь у перегонах. Інші тварини, побачивши мишачий передвиборчий плакат, і собі захотіли податися в політику. Вибори ж демократичні, отже, взяти участь у них може будь-хто.

Ілюстрація з іспанського видання

Почалося те, що дорослі називають передвиборчими обіцянками. Миша оголосила про те, що заборонить їсти мишей. Кіт натомість запропонував зробити мишей основним продуктом харчування. Мураха наполягала збільшити робочий день як мінімум до 20 годин. Вівця заявила, що відтепер овеча вовна належатиме тільки тому, на кому вона росте. Риба також щось обіцяла, але її белькотіння у воді ніхто не зрозумів, і всі вирішили, що вона якісь дурниці говорить. А Бичок оголосив щось на зразок соціалізму – щоб у всіх було все однакове і порівну…

Ілюстрація з іспанського видання

Голосування відбувалося таємно, як і годиться. Кріт порахував голоси. Кожен кандидат набрав рівно по 1 голосу, бо голосував за себе. Відтепер усі учасники демократичних виборів стали царями звірів і взялися втілювати в життя свої передвиборчі обіцянки. Почався жах і хаос, адже реальної влади не мав ніхто. Довелося оголошувати нові вибори, цього разу знову з єдиним кандидатом – природженим лідером Левом. І все стало на свої місця.

Від цієї казки не варто вимагати чогось надзвичайного, якоїсь «правильної» моралі щодо перебігу виборів у реальному житті. Бо якщо розібратися, то і єдиний кандидат – це погано, і будь-хто кандидат – це ще гірше. Однак дуже доречним тут є висвітлення влади як важкої роботи. І спершу треба зрозуміти, може той чи інший кандидат із нею впоратись, а чи ні. Чи подужає вийти за межі свого мишачого-котячого-риб’ячого-комашого способу життя й мислити широко? Цю казку можна назвати таким собі помічником батьків у сфері політичної освіти малят.

Ілюстрація з іспанського видання

Олена Забара