Міграція існувала завжди. І завжди її причини і наслідки намагалися пояснити — узяти того ж Мойсея з його теорією очисних сорокарічних блукань. Але щоразу теорія не встигала за виникненням нових міграційних форм. І так — до сьогодні: «Не існує ані єдності в розумінні її сутності, ані єдиних підходів до її вивчення», — читаємо вже на першій сторінці книжки науковців Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук М.М.Слюсаревського та О.Є.Блинової «Психологія міграції» (Кіровоград: Імекс ЛТД, 2013).

З огляду на таку невловність феномену міграції кожна нова студія з цієї проблематики — на вагу дослідницького золота: «Навіть окремі спроби аналізу мотивації та поведінки людини, зроблені у межах соціології та етнології, оцінюються як дуже позитивна наукова подія». Наша ж новинка присвячена не аналізові якихось окремих проблемних проявів, а є систематичним викладом усіх новітніх знань у цій царині.

Ясна річ, до фокусу уваги насамперед потрапляють похмурі злободенні явища: переселенці, біженці. Але докладно описано й мирну трудову міграцію, і «маятникову міграцію у великих містах», й адаптаційні та асиміляційні механізми, що супроводжують кожен вид міграції.

Книжка має виразний практичний ухил — найбільший розділ зветься «Психологічна допомога мігрантам», де протестовано методи діагностики психічного благополуччя переселенців, способи психологічної допомоги та форми професійного супроводу.

Та якщо фахові рекомендації адресовані насамперед спеціалістам, деякі соціально-філософські спостереження змушують замислитися і звичайного читача. Наприклад, таке: «Еміграція завжди призводить до втрати життєвих сил у залишеній країні і, навпаки, збагачує країну, в яку спрямовується потік емігрантів», — то у що ж перетвориться Донбас після завершення конфлікту і який поштовх нададуть решті України вимушені переселенці?