Re: цензії

24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром
04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Дитяча душа дивиться на світ через казку

Літературний дайджест

19.05.2015|18:51|Gazeta.ua.

"Якщо ти чіпляв на груди георгіївську стрічку, прощалося все"

Концентрованим відчаєм називає роботу накопанках 31-річний донецький блогер іжурналіст Денис Казанський.

У київському видавництві "Темпора" вийшла його дебютна книжка "Чорна лихоманка: нелегальний видобуток вугілля на Донбасі". Розповідає про життя Донбасу за останні 20 років.

— Я постійно займався темою нелегальних шахт і тіньових вугільних схем. Писав про це журналістські розслідування у Донецьку. Також вивчав історію виникнення копанок із газет 1990‑х років у бібліотеках. Закінчив книгу ще влітку минулого року. Поки писав, вона була дуже актуальна, оскільки там роз´яснювалися корупційні схеми "Сім´ї" (родини Януковича. — "ГПУ"). Але потім на сході почалася війна і всім стало не до копанок. Зараз книжку можна вважати скоріше історичним дослідженням. Думаю, воно багато пояснює про причини війни.

Хто основні герої книжки?

— Там є інтерв´ю з власником копанок, робітниками, постраждалими. Герої опинилися в ситуації, коли потрібно виживати. Робітник копанки — це або людина з кримінальним досвідом, або шахтар передпенсійного віку. Мешканець шахтарського селища без освіти, який боїться їхати в невідомість і готовий працювати в будь-яких умовах. Запам´ятався шахтар Юра. Колишній зек, який відсидів 6 років. Показував свої татуювання, еполети на плечах. Такий персонаж із фольклору з характерними звичками й мовою. Також донецькі й луганські ­феодали, які варварським чином використовували цю нещасну робочу силу.

Яка роль жителів Донбасу в роботі цієї корупційної схеми?

Без мовчазної згоди цих людей така система не могла б діяти. Жителі Донбасу були завжди лояльні до місцевих пройдисвітів. Якщо ти чіпляв на груди георгіївську стрічку і говорив про важливість дружби з Росією, тобі прощалося все. Можна було витворяти будь-які безчинства. На виборах за тебе все одно проголосували б.

Найбільше отримали Януковичі. Вони змушували власників копанок здавати вугілля тільки на підконтрольні їм вугільні склади за заниженою ціною. І ніхто не міг із цим нічого вдіяти, бо Янукович зосередив у своїх руках усю владу. Точних цифр не знає ніхто. За рік вони мали кілька мільярдів гривень.

На маленьких копанках працюють по троє людей, на великих — десятки. Заробити можна близько 10 тисяч гривень, якщо працювати під землею.

Під час роботи над книжкою було більше людей, які допомагали чи заважали?

— Більше допомагали. У кожному містечку був свій активіст чи журналіст, який розповідав, що і як. Також знаходилися незгодні з вугільним свавіллям. Але їх одиниці, на жаль.

Найбільше запам´яталося селище Північне у Сніжному. Там цілу вулицю підрили копанками, а потім вона зруйнувалася. Будинки покосилися й розвалювалися на очах. А люди нікому не могли поскаржитися, бо навіть у міліції їм погрожували.

Власник копанки Міша Клєщов зі Сніжного мислив дуже цікаво. Він сказав, що в Сніжному погане життя, бо сам народ хоче так жити. Але при цьому говорив, що відкрито писати про це не можна. Оскільки ми образимо населення.

Скільки разів ваше життя було небезпеці під час розслідування?

— Я не наражався на небезпеку жодного разу. У порівнянні з тим, що відбувається зараз, Донбас до війни був практично безпечний.

Чого зараз там прагнуть люди?

— Люди на Донбасі хочуть, щоб хтось прийшов і дав їм сите життя, роботу, гроші, пенсії. Спочатку вони чекали цього від України, від Януковича. Коли ж Україна не виправдала цих сподівань, вони стали чекати милості від Путіна й Росії. Зараз копанки, як і раніше, працюють. Тільки мають інших власників і платять гроші іншій "криші".

Олександра ВАСИЛЬЄВА



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

25.09.2026|10:33
Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
23.09.2026|14:22
30 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
23.09.2026|14:10
7–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
22.09.2026|20:42
«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
22.09.2026|18:04
Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
19.09.2026|08:38
Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
16.09.2026|19:20
У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
15.09.2026|12:37
«Крилатий Лев» вручив нагороди
12.09.2026|15:01
Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
11.09.2026|19:50
Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові


Партнери