10 років він провів у таборах ГУЛАГу. Твори Вишні та ще восьми українських літераторів 1920–1930-х років увійшли до антології "Розстріляне відродження" київського видавництва "Основи".

— Вишня був загальноукраїнським улюбленцем. У нашій книзі він усміхнений, схожий на французького кінокоміка Луї де Фюнеса, — каже упорядниця антології, арт-директор "Основ" Анна Копилова, 27 років:

— Я з Луганська, а ілюстратор Сергій Майдуков — із Донецька. Тому вирішили внести до збірки вірш Євгена Плужника "Донбас". Відчуваємо приналежність рідного краю до України. Книгу наполовину складають твори зі шкільної програми й ті, що особливо близькі мені. В 11-му класі українська література мені здавалася нецікавою, важкою, сумною. В 16 років я ж була вічно закохана. Мені не хотілося читати ні про які репресії. В дев´ятому класі мучилася над "Кайдашевою сім´єю". Усі ці сімейні розробки, сварки мені не потрібні були. Я ж про майбутню родину думала лише як: зустріну свого Ромео і буду щаслива. Тому й додавала в книжку переважно щось сентиментальне. Твори, в яких старшокласник побачив би щось спільне зі своїми почуттями.

Деякі поезії з антології не видавалися півстоліття.

— Шукали по барахолках, букіністах оригінальні видання поетів "розстріляного відродження". Щось публікували після їх реабілітації після 1956-го року. Зберегли правопис авторів.

Ціна антології "Розстріляне відродження" у книгарнях — від 200 грн. Наклад — 2 тис. примірників.

— Ми також хотіли пояснити сучасним підліткам, як важко було не те що творити в радянські часи, а просто жити, — додає видавець Богдана Павличко, 28 років. — Ми отримали дозвіл на роботу з повними досьє майже на всіх письменників "Розстріляного відродження". В інтернеті кожен зможе ознайомитися з документами, які ми побачили в архівах СБУ. Тоді могли записати в "шпигуни" за знайдену в квартирі пачку іноземних папірос. Найрозумніших українців арештовували, катували, висилали в Сибір. Ми публікуємо всі речові докази: наклепи, роздруківки спілкування з друзями на кухні. Завжди можна було причепитися до того, хто в сталінські часи писав українською мовою. Найбільше агенти КГБ раділи, коли творчі особистості не витримували утисків і починали пиячити. Письменник, який ставав алкоголіком, більше не становив для совєтів ніякої загрози.

Іван СТОЛЯРЧУК