Презентують її у виставковій залі вінницької галереї "ІнтерШик". — Це ж ваш вінницький поет. Правда, він зараз у дружини в приймах, у Полтаві. Але всі його вірші просякнуті любов´ю до Вінниччини. Ніби у його жилах тече Південний Буг.

— У Татчина мелодійні вірші, неначе всередині закладена музика. Нам залишилося тільки їх виконати. Вирішили взяти кобзу, бо на гітарі реп якось не звучав би, — Дмитро Капранов заглядає у записну книжку мобільного. Називає сторінку, на якій потрібно розгорнути збірку. Починають фразою "Жовту корову-осінь біла теличка ссе. Я не сумую зовсім, я практикую дзен". Дзен — східне релігійне вчення. Його послідовники шукають просвітлення.

Поет до Вінниці не приїхав, бо готує персональну виставку. Він також художник, закінчив Московську текстильну академію. На концерт прийшли не більш як 30 глядачів, переважно жінки. Свій музичний стиль брати називають кобза-репом, кобза-блюзом і кобза-роком. Віталій грає на кобзі, Дмитро читає рядки Татчина. В третьому ряді 45-річна Юлія Оніщук піднімає брови.

— Удруге чую, як вірші читають у стилі реп, — шепоче подрузі. — До цього якісь хлопці Маяковського начитували. Але в того реп схожий на катання на американських гірках, а тут ніби човном пливеш.

Після виступів збірку Татчина продають по 40 грн. 64-річна Рита Бурштейн у широкому світлому шарфі, пов´язаному на голові, відходить у куток. Перекладає пакети з потертої сумки до картатої без застібки.

— 40 гривень за оту книжечку? Ні, вона того не варта. Хіба це поезія? Що бачу, про те пишу, — знизує плечима. — Мені подобається японська, китайська. З наших класиків поважаю Лесю Українку, Франка. Вірші повинні бути пізнавальні, спонукати до роздумів.

Розказує напам´ять японські хоку.

— Щоб не зіпсувати наш імідж, зараз ми трохи побешкетуємо. У нас є збірка еротичної поезії з картинками. Така собі українська Камасутра. — Дмитро Капранов закликає всіх сідати на місця. Читають твори Михайла Карпового з Німеччини.

— Він займається фізикою, а у вільний час пише іронічні вірші про кохання, — Дмитро починає рядками, схожими на пушкінські: "Я вас любив так пристрасно, циклічно…" Сюжет закінчується поверненням чоловіка з роботи. — Узагалі ми нещодавно знайшли межу між еротикою і порнографією. Якщо наступного дня вам не соромно, значить, це була еротика. А якщо соромно — порнографія.

У залі голосно сміються та плещуть у долоні кілька людей.

— О, знавці аплодують, — усміхається Віталій.

— Зарядилася такою енергією. Які вони молодці! — підводиться зі стільця 24-річна Анна Маранчук, осмикує спідницю, що вище колін. Слухачі задоволені, цитують уподобані рядки. Рита Матвіївна збирає свої сумки.

— Як можна називати жінку самицею? Поети мають підносити жінку у віршах, поклонятися їй, — говорить. — Ех, що казати!

Тетяна ЩЕРБАТЮК