Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Літературний дайджест

10.09.2013|07:46|Gazeta.ua.

"Редактори писали на полях: "безпардонна чорнуха"

— Роман не автобіографічний. Перефразовуючи Маяковського, книжка — "не отображающее зеркало, а увеличительное стекло", — каже 49-річний письменник Павло Вольвач про новий роман "Хрещатик-Плаза".

Описав у ньому роботу на радіо "Свобода". Працював там із 1999-го по 2007 рік. Твір відмовилися друкувати два видавництва.

— Перше відмовило з формулюванням "занадто багато політики, а ми дуєм на воду після романів Ульяненка і Шкляра", — розповідає Вольвач. — Друге видавництво навіть зверстало книжку. А через місяць розірвало угоду. Видавцеві не вистачило мужності сказати про це мені особисто. Написав електронного листа: "Не можу видати цей роман, бо там є образи й натяки на порядних людей, з якими мене поєднує трепетна дружба".

У книжці під масками літературних героїв можна упізнати письменників Олеся Ульяненка, Леся Подерв´янського, Григорія Штоня, Миколу Вінграновського, Василя Герасим´юка, Олексія Цвєткова, рок-музикантів Олега Скрипку, Андрія Середу, Василя Гонтарського. Їхні прізвища у романі не надто змінені: "Виник п´яний як чіп Василь Гервасюк", "Жулян усю ніч читав повії вірші". В образі Римми Матвіївни Козаченко впізнається письменниця Ліна Костенко. "Лист-звернення про підтримку перекладів сучасної прози, відвезений дружині лідера опозиції, пані Римма так і не підписала, — йдеться у творі. — Годину й 40 хвилин пояснювала по телефону, наскільки є безпробудно зайнятою людиною: "Я зараз пишу прозу ХХІ століття — роман "На полях історії хвороби". І мені жодні фонди не потрібні".

Подейкують, другим видавцем, який розірвав угоду з Вольвачем, був Іван Малкович зі столичного видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га". Саме в нього Костенко видала роман "Записки українського самашедшого".

— Спочатку видавець плачущим голосом вимагав змінити одне прізвище, інше, — згадує Вольвач. — Ай-я-яй, а отут Ліна Костенко. Я його запевняв, що це художній твір, яка Костенко! І там же жодних образ. Але деякі прізвища поміняв. Проте видавець все одно говорив, що роман йому "дере". Редактори перекреслювали найцікавіші моменти, наприклад, де бійка УНСО в Могилянці, писали на полях: "безпардонна чорнуха", "скільки можна вживати це "мля", вже нудить". Але в мене роман не про Колобка. У тебе є серія дитячих книжок — отам не дере.

Тим більше, за місяць він міг кожен рядок спробувати на зуб. Потрясав переді мною якоюсь безіменною рецензією, де писалося, що Вольвач виступає естетичним двійником Ліни Костенко у своєму критицизмі. "Але якщо Костенко має загальнонаціональний авторитет, то Вольвач, кома, — піднімає палець догори, — безперечно, цікавий поет, такого авторитету не має". Нічого страшного, я не претендую на жодні авторитети. Роман Ліни Василівни сприйняв критично. Жодного стосунку до мого він не має. Вразило, що з екранів видавець розглагольствує про честь і обов´язок бізнесмена, а повівся, як галицький наперсточник із вокзалу.

Роман видає київське видавництво "Український пріоритет".

— До Львівського книжкового форуму начебто встигаємо. Хоча мені довелося терміново шукати редактора й художника, все інше, — каже Вольвач. — Я не запланував на Форумі жодної презентації, вже немає квитків до Львова. Не знаю, чи поїду. Але як би там не було, знаю, що "Хрещатик-Плаза" — один із найживіших романів сучасної української літератури. Думаю, багато хто хотів би його написати. Я ж його написати просто мусив.


Аліна СТРИЖАК

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі


Партнери